Архів
П’ятниця,
6 листопада 2020 року

№ 85 (19833)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Забуттю не підлягає

Спочивають із миром

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

На старому сільському кладовищі села Лозове Чернівецького району днями відкрили і освятили пам’ятну стелу воїнам, що покояться тут із часів Другої світової війни.

ЦІЙ ПОДІЇ передували дві трагічні історії з далекого вже воєнного лихоліття. Про них із розповідей свого батька Івана Августиновича Смеречинського та переказів односельчан-старожилів дещо знає директор місцевої ЗОШ І-ІІІ ст. Леоніда Іванівна Барановська.

— У липні 1941 року в урочищі Криваковий Яр розігралася драма, — каже вона. — На ту пору окупанти вже захопили село і почувалися тут у безпеці. Троє з них пішли купатися на річку Лозова. Саме в цей момент просто на фашистів зарослою чагарниками стежкою вийшов червоноармієць. Він миттєво був скошений автоматною чергою…

Поховали бійця сільські жінки там же, на березі річки. А перед цим дістали із закривавленої гімнастерки його документи, серед яких була світлина, де він стояв на повний зріст разом із дружиною, а двоє діток сиділи на лавці. «Ніхто з дорослих не здогадався забрати ті документи на збереження чи хоч записати прізвище воїна», — розповідав мені значно пізніше тато, який був присутній разом з іншими хлопчиками на тому похороні. Йому тоді виповнилося 12 років…

Він добре запам’ятав, що боєць мав невисокий зріст і, швидше за все, був представником однієї з азіатських республік СРСР. Хтось із моїх земляків посадив коло тієї могили багато квітів, і вони цвіли від весни до осені. А влітку 1964-го відбулося перепоховання останків безіменного солдата в братську могилу на цвинтарі, в якій покоївся червоноармієць Іван Знобін.

Про нього відомо, що загинув боєць в березні 1944-го, коли радянські війська гнали фашистів із нашої землі гонтівським шляхом до Могилева-Подільського. Ворожа куля наздогнала воїна на окраїні Лозового. Він воював разом із батьком в одному підрозділі. Згорьований втратою сина і обмежений часом наступальної операції чоловік забіг до крайньої хати села, в якій жила баба Явдонька Гопаца, і попрохав, щоб та поховала юнака за християнським звичаєм. З чиєюсь допомогою літня жінка перенесла бійця до своєї оселі, перевдягнула його у вишиванку сина, що теж воював на фронті, і звідти провела в останню путь.

Батько Івана Знобіна не повернувся в Лозове, не відшукав могилу сина, мабуть, і сам став жертвою війни. Не відгукнулися на запити райвійськкомату й рідні бійця. А місцеві жителі з покоління в покоління передають щемливу оповідь про тата й загиблого сина.

Цій темі присвятила свою пісню «Про воїнів», написану в стилі народного епосу, керівник місцевого народного аматорського фольклорного ансамблю «Джерело» Феодосія Соболевська, яку виконали його учасники під час освячення оновленої стели на могилі безіменного і відомого бійців. А ініціатором цього патріотичного заходу був сільський голова В’ячеслав Продан.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Диверсія на замовлення ворога
Читати
Заробітчани не здаються
Читати
Готують обмеження
Читати
Здобувають освіту в Україні
Читати
Iменуватися на свій вибір
Читати
Держслужба — зі знанням державної мови
Читати
На боці правди
Читати
Дистанційне навчання — відповідно до ситуації
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове