Архів
П’ятниця,
6 листопада 2020 року

№ 85 (19833)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • З літопису наших днів

Бізнес на «золотому» піску

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

У нас кожний регіон має свою «гордість». Себто тіньовий — підпільний! — бізнес, який там і тут уподобали заповзятливі ділки. В Карпатах, як відомо, рубають ліс-кругляк так, що тільки тріски летять. На Поліссі багатьом не дає спокою бурштинова лихоманка...

ТО ЧИМ гірша, скажіть, Дніпропетровщина? Та вона ніколи й нікому не дозволить себе обійти! Чим же особливим, лише їй притаманним, заходилася відстоювати сумнівну честь? А ви читали у «Сільських вістях» за 10 липня ц.р. публікацію «Піщана епідемія»? Так річ якраз у тому, що фактично скажених темпів набув тут піщаний промисел: цей ресурс добувають з річок, ставків та озер, але не тільки з них, а й з усіх надр, які містять пісок. Псують та замулюють водойми, перелопачують великі території навколо сіл та селищ, по лісах і навіть заповідних зонах, аби виймати дефіцитний, виявляється, нині пісок, на котрий ого-го який попит і ще більш ого-го яка ціна. Якщо бажаєте оновити в пам’яті масштаби цього «промислу» на Дніпропетровщині, перечитайте нашу червневу публікацію.

А тим часом процес, як-то кажуть, розвивається, і ніхто його не може зупинити. Остання новина: щойно Державна екологічна інспекція в області після героїчних, але, констатуємо відразу, безрезультатних зусиль, які здійснювалися понад два роки, звернулася до Окружного адміністративного суду з вимогою «негайно зупинити незаконну діяльність фізичної особи-підприємця і бізнесмена-нелегала з міста Кам’янського Анатолія Маляра», як сказано у позовній заяві. Далі уточнюється, що у березні 2018 року згаданий Маляр отримав дозвіл на спеціальне водокористування. Взяв в оренду ставок поблизу села Іванівка Петриківського району, саме там, де піщаних покладів — хоч кучугури насипай. Утім, хіба це мало приваблювати пана Маляра, якщо користуватися надрами він дозволу не питав? А якби й питав, то напевне не дістав би. Рибу розводь, скільки зможеш, виловлюй і збувай, але не більше. Дна ставкового не руш. Та й самого ставка не руйнуй — місцевим селянам він цілим і неушкодженим потрібен.

Одначе не для цього насправді домігся права користуватися водоймою Анатолій Володимирович. У нього був таємний план: налагодити вигідний добуток піску зі ставка, оскільки цей «бізнес» обіцяв неабиякі надходження. Неймовірний апетит прийшов до Маляра під час «їди». Просто нестримний, майже божевільний. Бо історія така: піщане «браконьєрство» на невеликій водоймі виявили буквально з перших тонн ресурсу, вийнятого ним. Чи не всі органи, що за подібним розбоєм мають стежити і приборкувати його — від районних до обласних і від адміністративних до правничих — сполошилися, здійняли ґвалт та почали вимагати «повністю зупинити виконання робіт, які пов’язані з експлуатацією як копальні ставка». І ви думаєте, що зуміли, заборонили «несанкціоноване виробництво і грабіжницьку реалізацію»? Де там! З Анатолія Маляра — як з його екскаватора ставкова вода.

Поклавши руку на серце, маємо все ж висловити сумнів, що всі ті грізні інстанції, котрі щиро обурювались самочинством напористого ділка, насправді щиро намагалися схилити його добровільно «зав’язати» з нелегальним добувним промислом чи й примусово припинити його. Є інформація, що з якихось таємних міркувань і мотивів панові Маляру пробачався його «непослух». Напрошується здогад, що інстанції і керівні чиновники, які мали справу з підприємцем-самозванцем і які наділені повноваженнями класти край незаконній діяльності, воднораз були не позбавлені змоги «дахувати» нелегальний ставковий бізнес. Що б там зрештою вони не казали, як би не виправдовувалися нині, а трохи більш ніж за два роки бурхливого добутку Анатолій Маляр устиг вийняти з іванівської водойми близько 300 тисяч тонн піску. На десятки мільйонів гривень — точніше сьогодні нібито підрахувати годі.

І тільки оце зараз Державна екологічна інспекція в області буцімто ладна покінчити з розбоєм. Сподіваючись, що бодай суд допоможе. Оскільки «які тільки заходи не вживаються, а Маляр продовжує грабувати петриківські піщані надра та наживатися за рахунок держави». Тож нам нічого не залишається, як повірити та надіятися, що «справу буде доведено до логічного кінця». Найбільше цього прагнуть жителі Іванівки Петриківського району. У них уже терпець урвався навіть не стосовно Маляра, а стосовно тих чиновників і правоохоронців, котрі протягом двох із лишком років ну ніяк не могли чомусь подіяти на приблудного піщаного «бізнесмена».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Диверсія на замовлення ворога
Читати
Заробітчани не здаються
Читати
Готують обмеження
Читати
Здобувають освіту в Україні
Читати
Iменуватися на свій вибір
Читати
Держслужба — зі знанням державної мови
Читати
На боці правди
Читати
Дистанційне навчання — відповідно до ситуації
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове