Наша пошта

На папері одне, в житті геть інше

Микола ЮРЧИШИН.

Про незадовільне обслуговування так званою пересувною поштою жителів Київщини йшлося в кореспонденції «Поштовий хаос», опублікованій у «Сільських вістях» 2 жовтня.

НА ВИСТУП газети відреагував директор філії «Київська міська дирекція АТ «Укрпошта» Й. Й. Борнак. У його листі наголошується, що відповідно до поетапного впровадження на Київщині проєкту «Сільське ВПЗ» з 1.09-го та з 1.10-го 2020 року населені пункти в області обслуговуються в повному обсязі пересувними відділеннями поштового зв’язку. Присутність «Укрпошти» зберігається, частота роботи та доставка відповідає нормативам. Разом із тим не змінився порядок надання послуг поштового зв’язку на дому. Листоноші, як і раніше, приймають і доставляють поштові відправлення, періодичні друковані видання, виплачують пенсії та грошову допомогу, перекази, реалізовують знаки поштової оплати, конверти, періодику тощо. Крім того, в окремих населених пунктах переглянуто та подовжено режими роботи з огляду на потреби населення.

Та чи скрізь такий сервіс, про який розповідає Й. Борнак? Про яку якість обслуговування можна говорити, коли жителі сіл Київщини мало не плачуть від такого «якісного» надання послуг?

«Мені 82 роки, тому пересуватися далі свого подвір’я не можу, — зателефонувала до редакції жителька Горошкова Тетіївського району Лідія Петрівна Дем’янчук. — Із жовтня не одержала жодного номера газети, хоча передплатила до кінця року. Таке коїться відтоді, як у селі закрили відділення зв’язку, а натомість почала діяти пересувна пошта. Приїздить вона по вівторках і п’ятницях. Газети викидають гамузом, бери — кому не ліньки. Хоча, перед тим як закрити поштове відділення, неходячим людям обіцяли доставляти пресу до їхніх домівок. Та, як бачимо, то були лише обіцянки. Добре, що хоч пенсію у жовтні передали».

А ось яка ситуація склалась у селі Антонів Сквирського району, відколи замість відділення зв’язку запрацювала пересувна пошта. Її докладно описала депутат місцевої сільської ради Світлана Миколаївна Буренко: «У вівторок і четвер, коли в село приїздить пересувна пошта, біля колишнього відділення зв’язку люди пенсійного віку займають чергу з 6-7-ї години ранку, щоб заплатити за комунальні послуги. А самі працівники пересувного відділення приїжджають о 12-15-й годині, а чи, трапляється, й пізніше. Ось і доводиться вистоювати людям по вісім-дев’ять годин, аби встигнути оплатити всі послуги, не ставши боржником. Хіба це по-людськи, по-християнськи? Який дурень або ж шкідник придумав зробити таке з поштою? Про доставку газет годі й говорити. Деруть із нас гроші за неї, а насправді знущаються з селян. Передплачені людьми видання не завжди потрапляють їм у руки. Газети безконтрольно жбурляють на підлогу. Їх розгрібають в основному ті, хто звик жити на дармівщину. Як депутат, я не раз телефонувала на гарячу лінію «Укрпошти», але користі з того — як із цапа молока. Терпець уривається, доведеться судитися з «Укрпоштою» через таке ставлення до отримувачів послуг».

На неприйнятне хамство з боку поштовиків наразилася нещодавно жителька Салихи Таращанського району Півонія Миколаївна Головай. На запитання, чому їй не доставляють «Сільських вістей» до двору, як це мало би бути, працівниця пересувного відділення у грубій формі відповіла: «Навіщо вам ця газета? Менше її читайте, кріпше будете спати».

Що на це скажете, пане Борнак?