Наша пошта

Дім, у якому живуть казки

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ обласний академічний театр ляльок знаний не тільки в Україні, а й далеко за її межами — в Австрії, Болгарії, Білорусі, Польщі, Хорватії, Вірменії — скрізь, де гастролював його колектив. Одним із найголовніших скарбів театру є його вистави. Їх у репертуарі понад 80, для дітей і дорослих. Одна з найстаріших, яка ось уже 47 років живе на сцені, — «Гусеня» (на фото). І нових постановок народжується щороку з півдесятка. Всі різноманітні, за творами літературних творів і казок. Нещодавно театр удостоївся найвищої нагороди на міжнародному фестивалі за виставу «Спогад», створену за творами Тараса Шевченка. А також започаткував власний фестиваль — «Дивень», на якому не тільки силами акторської майстерності міряються, а й організовують майстер-класи від світових метрів.

Підготували актори й особливу постановку з нагоди святкування свого піввікового ювілею. Сценічний калейдоскоп вималював сюжети про Тристана та Ізольду, Кая і Герду, любов до трьох апельсинів. Казки і легенди світу зійшлися на одній сцені, ожили історії з театрального репертуару. Особливо проникливо обіграно вірш Лесі Українки «Тішся, дитино, поки ще маленька». Ці слова є головним кредо мистецького осередку, який робить пору дитинства ще яскравішою.

До юних глядачів тут особлива увага. Для них розроблено спеціальний репертуар, облаштовано стільці зі спеціальним підвищенням. Перед початком дійства малеча має змогу відвідати зимовий сад із тропічними рослинами, живий куточок із птахами та черепахами, розважитися на ляльковому майданчику з атракціонами. Тобто ще до спектаклю збагатитися позитивними емоціями.

Понад 30 років головним режисером театру є заслужений діяч мистецтв України Сергій Брижань. Саме він зробив постановку більшості вистав із діючого репертуару.

Ну і, звичайно, який театр без акторів? Це двадцятеро людей у затінку ляльки, без яких казка на сцені не оживе. Голосами своїх героїв вони відразу приковують увагу юних театралів до сцени. Емоційно налаштовують маленьких глядачів, які разом із ними сміються, переживають, а наприкінці вистави бучно аплодують.

Не відбулося б сценічного дива й без інших творчих працівників — художників, звукорежисерів, художників зі світла тощо. А сам дім, у якому живуть казки, завдячує сучасним виглядом і забезпеченням своєму директорові заслуженому працівникові культури України Аллі Пундік, яка зуміла привернути увагу влади до проблем мистецького закладу. Завдяки її старанням театр ляльок дістав належне фінансування, в ньому відбулася низка ремонтних робіт, оновлено також театральну техніку, транспорт. За це їй щиро вдячні малеча та батьки.