Добрий господар

Небажана ожина

СУЧАСНІ гібриди ожини дедалі більше завойовують популярність серед садівників. Ця культура приваблює неабиякими смаковими, дієтичними та лікувальними властивостями ягід. Висока врожайність та великі плоди — ось основні переваги ожини над малиною. Хворіє вона також менше, ніж родичка. А ось перевагою над старими сортами ожини гібридних форм є те, що вони не дають порості. Тримаються куща і не розростаються в усі боки.

Тоді як господарі, на ділянках яких ростуть старі сорти або ж здичавіла ожина, мають ще той клопіт! Пов’язано це з її здатністю швидко поширюватися в саду, даючи численну порість. Вивести ожину, якщо садівник вирішив відмовитися від вирощування цієї культури, — завдання вкрай складне.

Слід бути готовим до тривалої, системної роботи, що потребує чималих фізичних зусиль. І насамперед — не варто вірити, що можна легко позбутися порослі, вдаючись лише до часткових заходів. Запасіться терпінням, інструментом, хімічними препаратами. Аж ніяк не буде зайвою допомога молодого покоління.

Насамперед порість ретельно і дуже низько до землі скошують. Висота пеньків не має перевищувати 5 см. Затим усю площу, де пробивається і росте ожина, вкривають товстим шаром рослинних решток — шматками деревної кори, обрізками коренів, гілками, тирсою, стружкою... Чим товстішим і важчим буде укриття, тим вищою ефективність процедури. З цієї причини можна скористатися галькою як навантажувачем. Але подумайте при цьому, що гальку згодом також доведеться збирати і видаляти з саду.

Комбінований спосіб виведення ожини передбачає одночасне застосування механічного методу видалення кущів і використання нетканого матеріалу (спанбонду). Спершу ожину скошують, після чого на поверхні землі залишаються пеньки з нерівними верхівками. Їх із допомогою садових вил слід викопати з ґрунту. Вивільнену від ожини ділянку накривають спанбондом (краще брати чорний найщільніший), щоб запобігти росту молодих пагонів у тих місцях, де корінці все ж залишилися в землі.

Невеликі ожинові посадки можна вивести простим скошуванням. До недоліків цього способу належить необхідність косити порість регулярно протягом усього сезону — не рідше, ніж раз на два тижні.

Ще один досить ефективний, але затратний і трудомісткий метод виведення ожини із садка чи городу — обнесення грядок якоюсь загорожею і подальша ліквідація ожинових заростей на обгородженій території. Для огорожі можна використовувати шматки шиферу — важливо, щоб вони були цілими, без пошкоджень і тріщин. Їх потрібно вкопати в землю перпендикулярно до її поверхні, заглиблюючи не менш ніж на пів метра. Висота надземної частини огорожі має становити половину або більше висоти самих кущів ожини. Обгороджену ділянку скошують і накривають шаром нетканого матеріалу, того ж спанбонду, намагаючись розкласти його фрагменти внапуск, не залишаючи відкритих проміжків. Накриття потрібно зафіксувати уламками цегли тощо. Не знімають його довго — пів року й довше. Між іншим, це й непоганий спосіб боротьби з бур’янами, але, повторимось, матеріал має бути досить високої щільності, один із найтовщих, які є у продажу, і чорного кольору. Нещодавно «СВ» писали про призначення спанбонду залежно від товщини і кольору.

Ефективністю вирізняється і спосіб виведення ожинової порослі, пов’язаний із застосуванням препаратів гербіцидної дії. До них належать Зенкор, Прима, Торнадо, Гліфосат. Деякі виробники, якщо препарат, певна річ, оригінальний, а не підробка, запевняють, що гербіцид розкладається в ґрунті протягом двох-трьох тижнів, але чи вдаватися до хімії — вирішувати вам.