Архів
Вівторок,
15 вересня 2020 року

№ 70 (19818)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну

До бюджету... лишень луска

Зенон МИХЛИК.

Тернопільська область.

У моєму архіві зберігся офіційний документ майже десятилітньої давності: хто персонально господарює на землях водного фонду Тернопільщини. У довжелезному списку лише зрідка надибую, що якась юридична чи фізична особа уклала угоду оренди водного об’єкта на 5-10 років, переважно — на 25, 30 чи й 49. А в Городниці та Личківцях Гусятинського району — на ціле півстоліття!

ЛЮДИ у селах, котрі знали, «хто за ким стоїть», стверджували, що подекуди у рибоводи подалися чиновники, стражі правопорядку… Щоб не «світитися», передбачливо оформили оренду на підставних осіб.

Ну що ж, нехай господарюють, казала поблажлива частина місцевого населення, лиш би плеса ставків не заростали. А як заведеться там риба, то й селу щось перепаде…

Та вже через рік, 2011-го, тодішній очільник ОДА Валентин Хоптян на одній із нарад заявив, що ставки «використовуються безконтрольно», місцевим громадам од них жодної користі. Навів факти. Наприклад, із 35 ставків у Заліщицькому районі тільки два офіційно передані в оренду, решта — нічиї. І так повсюди в області.

«А давайте сядемо в «Жигулі», прихопимо вудочки і зупинимося біля одного з «безхозних» ставків, — запропонував начальникові «Тернопільводгоспу» Тарасові Капусті (надалі очолює цю організацію, перейменовану в офіс водних ресурсів. — З.М.) — Гадаю, господарі там одразу з’являться». «Ще й з автоматом», — підказали із зали.

Допоки міркували, як виманити господарів із тіні — «Жигулями» чи іншими «наживками», у липні 2013 року відповідно до Закону України «Про аквакультуру» змінилися процедура надання водних об’єктів в оренду, методика визначення розміру плати, порядок розробки паспорта водойм і типовий договір оренди. Повноваження щодо розпоряджання водними об’єктами та земельними ділянками під ними, що розташовані за межами населених пунктів, перейшли від РДА до облдержадміністрацій. Місцевим радам дісталися лише ті, що на території сіл, селищ і міст.

Відтоді минуло немало часу, проте донині далеко не всі договори оренди відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, стосовно того, що водойми повинні надаватись у користування разом із прибережними захисними смугами і гідротехнічними спорудами. І за них теж треба платити, так вимагають ст. 51-ша Водного кодексу України і ст. 59-та Земельного кодексу України. Від коригування умов договорів залежать надходження до місцевих бюджетів. Зокрема, потрібно переглянути орендну плату в зв’язку зі змінами розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, визначити порядок загального водокористування та інше.

Як засвідчила нещодавня перевірка водного господарства області, переважна більшість чинних угод оренди, за якими використовуються водні об’єкти, застаріла.

— У нашому районі 67 водних об’єктів, а в оренді тільки 22, ними користуються 13 осіб, котрі договори уклали до 2013 року, ще з тодішньою РДА, — повідав голова Бережанської райдержадміністрації Олег Захарків. — У багатьох уже не дійсні, бо закінчився термін дії, але орендарі не поспішають їх поновити, натомість пред’являють різні сумнівні погодження. А в «господарів» ставків на території Потуторської, Саранчуківської сільських рад узагалі нема жодного дозвільного документа. Ми підрахували, що в районі за останні десять років через «неузгодження» із розмірами орендної плати місцеві бюджети недоотримали майже 2 мільйони гривень. Однак привести договори у відповідність до чинного законодавства можна за добровільною згодою обох сторін — орендодавця та орендаря, а правового механізму впливу на останніх нема. Тож ми обмежилися лише роз’яснювальними бесідами з ними, запевнивши, що наші фахівці допоможуть їм підготувати пакети документів, необхідних для укладення нових чи продовження існуючих договорів оренди.

Отже, інформація Тернопільського регіонального офісу водних ресурсів, згідно з якою із 912 ставків і водосховищ в оренді перебувають 352, потребує суттєвого уточнення. Йдеться не тільки про кількість тих об’єктів, а і їхню реальну віддачу. Скажімо, торішній «ужинок» із блакитної ниви приніс місцевим бюджетам всього-на-всього 343 тисячі гривень. Не дивно, бо впродовж уже декількох років ставка орендної плати переважно «плаває» на рівні 30 грн за гектар водного фонду. Гадаю, така ситуація цілком влаштовує тих, хто зібрався «господарювати» там мало не півстоліття.

…Наприкінці цьогорічної весни у пресі промайнула інформація: на Львівщині здавали в оренду земельну ділянку разом із водним об’єктом площею 3,2 га. Відбувалося це у формі аукціону з продажу права оренди, під час якого розмір плати зріс від 6110 грн до 120 001 грн (у 20 разів!). Таку суму щорічно сплачуватиме до бюджету Великогорожанської сільської ради Миколаївського району переможець відкритих торгів. Цікавий досвід.

Тим часом на Тернопільщині більше сотні формально «нічиїх» ставків уже пересохли. І це неповна картина, спеціалісти регіoнального oфісу вoдних ресурсів продовжують обстеження. Зокрема, нещодавно підготували інтерактивну карту, на якій згадані об’єкти мають однакову позначку — «неорендовані». Хоча це й насправді так було — більшість тих водойм за кимсь просто «числилась». Бюджетам місцевих сільрад од того навряд чи й рибна луска перепадала. Звісно, й рибалкам на «Жигулях» туди годі було потикатись.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Вчитись — у школі
Читати
Стан стабільно тяжкий
Читати
Тепер офіційно плагіатор
Читати
Войовничий хасидизм
Читати
Крим — це Україна
Читати
На Тернопільщині різке зростання
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове