• Влада і преса

Куди скеровують «пілоти»?

Зенон МИХЛИК.

Обласні державні адміністрації подали до уряду пропозиції щодо утворення, ліквідації і реорганізації районних державних адміністрацій, їхніх структурних підрозділів, чисельності працівників, а також розрахунки на їх утримання. Тепер проєкт закону про реорганізацію РДА має ухвалити Верховна Рада. Великих змін у їхньому статусі та повноваженнях не передбачається, але в Міністерстві розвитку громад і територій наголошують на важливості збереження створених центрів надання адміністративних послуг.

МИМОВОЛІ постає питання: а як щодо інформаційних послуг, хто їх забезпечуватиме? Про це ніде жодним словом. Хоча потрібна ясність: район як адміністративну структуру зверху ліквідували, але ж до нього територіально була прив’язана й місцева газета… Так, роздержавлена, не залежна від влади, однак у яких просторових координатах має тепер існувати?

— Координати навряд чи зміняться, охоплюють широти, у яких проживають наші читачі, котрим цікаві місцеві новини, — розмірковує редактор бучацької районної газети «Нова доба», голова Тернопільської обласної організації Національної спілки журналістів України Василь Тракало. — А от щодо майбутнього як регіональної, так і української преси загалом тривоги чималі — в державі не видно розуміння, що таке національний інформаційний простір. А його ж постійно треба розвивати і захищати. Адже війна триває, ворог не полишив нашої території. Водночас мізки українцям інтенсивно промивають пропагандистські рупори російського агресора і доморощених «миротворців». А ми, газетярі, змушені перейматися, як буде організована передплата преси, чи доставлятимуть її читачам. Листоноші матеріально не зацікавлені в цьому, масово звільняються через мізерну платню. Котрі молодші, то виїжджають на заробітки за кордон, а старші, як самі кажуть, «докапарюють» до пенсії. Стає все більше очевидним: розповсюдження української періодики — не в пріоритеті нинішньої «Укрпошти», очолюваної «топменеджером» (за оцінкою Президента) Смілянським.

У Славуті багато літ редагує одну з найтиражніших газет на Хмельниччині — «Трудівник Полісся» — Віра Мальчук. Досвідчена журналістка, котра водночас очолює обласну організацію Національної асоціації медіа України, вберегла видання од зазіхань місцевих чиновників запровадити там свої порядки і встановити над ним «недремний» контроль (довелось пережити 32 суди). То й не дивно, що «Трудівник…» реформувався серед перших в краю.

— Після роздержавлення газети, зізнаюся, матеріально стало важче, зате морально легко — ніхто не має права втручатися у роботу редакції, вказувати, викликати «на килим», — каже Віра Олександрівна. — Позаяк ми частенько друкували матеріали, які дратували місцевих владців, то великої любові у нас із ними не було. Були роки, коли дотаційні «вливання» газеті з місцевого бюджету заледве сягали трьох відсотків од її потреб. Отож не вбачаю великої загрози для нашого «Трудівника…» від нинішньої ліквідації Славутського району, бо ж ми завжди орієнтувалися на читачів переважно з простого сільського люду, а не кабінетних номенклатурників. Сподіваємося, і надалі вони залишаться «нашими», тому налагоджуємо активнішу співпрацю з об’єднаними територіальними громадами, частіше висвітлюємо їхню діяльність. На поштові відділення у передплатній кампанії надії мало, це їм не цікаво, вони стали такими собі магазинами. І це щораз помітніше. Відділення ведуться на експерименти, у результаті яких перетворюються на пункти, куди оберемками привозять і скидають пресу. А люди ж звикли, аби газету їм принесли до хвіртки, кинули у скриньку. Уявіть собі стареньку бабцю, котра в негоду мусить іти до центру села, щоб забрати улюблену газету. Матиме бажання надалі її передплачувати? Мовчу вже про те, що газети приходять до читачів із великим запізненням. А через це страждаємо і ми, адже в тому, що отримують застарілу інформацію, обурені люди, не розібравшись, нерідко звинувачують… редакцію, а не горе-експериментаторів із «Укрпошти».

До речі, цей «єдиний національний поштовий оператор зі 100-відсотковим покриттям», як себе рекламує, вже «успішно» завершив пілотний проєкт «трансформації» сільських стаціонарних відділень пошти на пересувні на Чернігівщині. В результаті поменшало передплатників друкованих видань, зокрема й через складнощі з їх доставленням. Зате, мабуть, пожвавішала торгівля привезеними поштовим транспортом так званими супутніми товарами.

«Компанії вдалося подолати початковий скепсис і показати, що зміни не даються легко, але сьогодні результат говорить сам за себе», — дякував Ігореві Смілянському очільник Міністерства інфраструктури України Владислав Криклій із нагоди недавньої офіційної презентації нових пересувних відділень «Укрпошти» ще в шести областях: Київській, Одеській, Херсонській, Закарпатській, Черкаській і Чернівецькій. До кінця наступного року вони мають функціонувати на всій території України.

«Проєкт, який реалізовує «Укрпошта», дасть змогу людям у маленьких селах купувати ліки, харчові продукти чи сплачувати рахунки», — визначив місце пересувним поштовим відділенням у стратегії уряду Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

А про те, що скорочення чисельності сільських відділень і їхніх працівників суттєво зменшує доступ місцевих мешканців до свіжої періодики, — анічичирк. Так націю узагалі можна відлучити і відучити од читання українських газет і журналів.