• Гаряча тема

На чиїх умовах мир?

Михайло СЕРДЮК.

Нещодавно Володимир Зеленський замінив голову української делегації у Тристоронній контактній групі на переговорах у Мінську. Замість Леоніда Кучми, який кілька років керував із нашого боку процесом переговорів, прийшов Леонід Кравчук. Чи поліпшиться на краще ситуація від такої рокіровки? І чи не перенесуть перемовини в інше місце у зв’язку з відомими подіями у Білорусі?

ВІДПОВІДЬ на останнє запитання однозначна — не перенесуть. Поки що. Принаймні про це заявив перший президент України. Тим паче що у зв’язку з епідемією коронавірусу засідання ТКГ відбуваються у форматі відеоконференцій. Тобто особисто з’являтися до білоруської столиці учасникам нема потреби.

Те, що змінювати Мінськ на якесь інше місто не будуть, трохи згодом підтвердив і Президент України Володимир Зеленський. Наприкінці серпня цю тезу повторив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба: «Україна може перенести майданчик переговорів по Донбасу з Мінська: наразі підстав для цього нема, але якщо вони з’являться — Україна буде готовою». Враховуючи, що ця заява була зроблена після зустрічі очільника вітчизняного МЗС із заступником державного секретаря Сполучених Штатів Америки Стівеном Біґеном, так воно і станеться.

Що ж до майбутнього ймовірного місця зустрічі учасників ТКГ, то раніше називали Нур-Султан (колишня Астана), Вільнюс, Женеву. Втім, з огляду на триваючий карантин особливого значення це не матиме. Принаймні вирішального. Адже проблему розв’язують люди, а не місця їхніх зустрічей.

Тож що маємо на сьогодні з кадрами, які мали б завершити конфлікт на Донбасі? А маємо те, що маємо, — Леоніда Макаровича. «Я дуже задоволений Леонідом Макаровичем Кравчуком... Дуже задоволений, зараз є досягнення», — так оцінив роботу нового керівника української делегації у ТКГ Володимир Зеленський.

Дуже хотілося б знати, які саме «досягнення»? Хіба те, що Кравчук звернувся до Верховної Ради з пропозицією виконати ультиматум колаборантів із ОРДЛО змінити закон про вибори? Бо не є заслугою першого президента України, що вже понад місяць на Донбасі сяка-така тиша, нема бойових поранень і бойових жертв: перемир’я там зберігається з 27 липня, а призначили Кравчука на посаду 30-го. Так само, як і обмін полоненими, який відбувся ще раніше, не є досягненням Кравчука. Тож дуже цікаво, що саме мав на увазі Зеленський.

Судячи з його останніх промов, він справді сподівається на значний прогрес у справі залагодження конфлікту на сході країни і встановлення довгоочікуваного миру. Причому не перетинаючи «червоних ліній», тобто здачі національних інтересів.

Але як Зеленський розраховує добитися цього? Хіба що демонстративно перенесуть зустріч до Москви, де Росія (тобто Путін) оголосить про згоду на виконання всіх мінських домовленостей на українських умовах. Ото дійсно була б перемога. Втім, подібне врегулювання конфлікту видається фантастичним. На сьогодні. Хоча…

Коментуючи нещодавній виступ Зеленського з приводу його досягнень у наближенні миру, екснардеп Леонід Ємець зазначив, що $400 млрд збитків від санкцій стосовно Росії не з’явилися просто так. «І це не заслуга Зеленського, — наголосив він, — це була наполеглива робота дипломатів, президента Порошенка, делегатів ПАРЄ, двох урядів і ще багатьох».

І саме ці санкції, яких не дуже прагнули деякі європейські країни, і є, на думку Ємця, тим єдиним стимулом для Путіна взагалі думати про мир не на його умовах. Якщо ж мир буде укладено на умовах Кремля, то тоді це ніякий не мир, а капітуляція, або, як формулюють інші, зрада.

На жаль, у Леоніда Кравчука великий досвід здачі національних інтересів (Чорноморське морське пароплавство, ваучеризація, ядерна зброя тощо). І про це також не треба забувати.