Виборчий парадокс,

або Зрада у квадраті

Михайло ГУБАШ.

Кульбіти зовнішньої і внутрішньої політики, яку проводить нинішня влада, можуть призвести до того, що призначені на 25 жовтня вибори до місцевих органів влади не відбудуться в контрольованій Україною частині Донбасу, а в окупованій — пройдуть. Отакий-от парадокс. Хіба це можливо?

ТЕОРЕТИЧНО — так. І ось чому. Центрвиборчком, оголосивши про проведення місцевих виборів за новими правилами, водночас ухвалив рішення про скасування народного волевиявлення на території десяти сільських, селищних, міських територіальних громад Донецької області та восьми — Луганської.

Таке рішення ЦВК означає, що там і надалі діятимуть запроваджені ще 2015 року на заміну місцевим радам військово-цивільні адміністрації (ВЦА). Це тимчасові державні органи, які перебрали основні функції місцевих рад та виконавчих органів в умовах воєнного конфлікту. До ВЦА, які утворюються указом Президента України, входять цивільні та військові особи.

Своє дуже суперечливе і сумнівне рішення про скасування там виборів Центрвиборчком ухвалив на основі «рекомендацій» двох обласних ВЦА. Таким чином, близько пів мільйона громадян України, які перебувають на неокупованій(!) території, втрачають своє конституційне право обирати собі владу. І це при тому, що раніше на цих територіях вибори вже проводились, і неодноразово: у 2015-му (коли ситуація справді була небезпечною) — президентські і 2019-го — президентські та до Верховної Ради. Де логіка?

Та яка там логіка! Звичайна «політична доцільність». Просто «слуги народу» розуміють, що в тій частині країни мешкають переважно не їхні виборці, а точніше, ті, хто розчарувавсь у їхніх діяннях, тому значного виборчого ужинку вони там не зберуть. Проте керуватись у таких справах тимчасовими вигодами, а не законом є, вибачте за тавтологію, антизаконним. А наслідки політики позбавлення частини суспільства конституційних прав можуть бути непередбачуваними. Чи то пак — передбачуваними, аж до розколу країни і… Навіть не хочеться продовжувати.

А що кажуть із цього приводу фахівці? «З правової точки зору це просто неможливо пояснити. Це повний абсурд. Я можу пояснити хіба що з політичної точки зору, бо з юридичної це не має жодної логіки», — прокоментував ситуацію політичний експерт Олександр Солонтай. За його словами, виникла досить абсурдна ситуація, що в одних громадах вибори оголошені, наприклад у Маріуполі, а в інших — ні. «І не оголошені в тих громадах, де раніше проводились президентські вибори, парламентські й місцеві. Скажімо, в тому самому Лисичанську, Сєверодонецьку в 2015 році місцеві вибори пройшли без проблем», — констатує аналітик.

Він також додав, що про небезпеку проведення виборів на сході вперше заявили голови Донецької та Луганської ВЦА, тому центральній владі варто звернути увагу на корупційну складову цього питання. Цікаве припущення. Як кажуть у подібних ситуаціях: «А ось із цього моменту докладніше, будь ласка»…

Жодних передумов до відмови від проведення місцевих виборів у 18 громадах Донецької і Луганської областей нема, стверджує голова правління громадянської мережі ОПОРА та експерт із питань виборчого законодавства і політичних процесів Ольга Айвазовська. «Звичайно, це має вигляд політично заангажованого рішення, на жаль», — зробила висновок вона.

О. Айвазовська привертає увагу до того, що листи військово-цивільних адміністрацій, на які спиралася ЦВК, не мають взагалі жодного базису, жодних аргументів. Тож неможливо пояснити, чому в 2015-му, коли ситуація у сфері безпеки у зв’язку з російською агресією була набагато гіршою, вибори провели, а тепер, коли на Донбасі перемир’я, яким хваляться в Офісі президента, — їх не призначили.

А що тут незрозумілого? Просто тоді була відповідна політична воля. А сьогодні вона інша.

Та з цим не згодні громадяни. До ЦВК надходять численні звернення народних депутатів, представників органів місцевого самоврядування, громадських організацій, виборців. У Луганській області люди вийшли на масові демонстрації. Сотні протестувальників у Сєверодонецьку і Лисичанську вимагають скасувати рішення влади й повернути їм право голосу. Чи почують їх «нагорі»?

Днями до ситуації додався ще один пікантний нюанс. На останньому засіданні Тристоронньої контактної групи Росія висунула ультиматум стосовно зміни Верховною Радою постанови про місцеві вибори 2020 року, зокрема, щоб вибори проводилися також на території ОРДЛО. Інакше, мовляв, ніяких переговорів вестися не буде. Глава української делегації в ТКГ Леонід Кравчук заявив, що звернеться до ВР з приводу задоволення «хотєлок» країни-агресорки.

І от уявімо на хвилинку, що під тиском Росії і Зеленського нардепи дозволять провести вибори на тимчасово(?) окупованих територіях ОРДЛО, а рішення ЦВК про їх скасування на підконтрольній Україні території залишиться чинним. Уявили?

«Та такого ніколи не може бути!» — скаже переважна більшість українців.

І матиме рацію. Інакше це справді буде зрада. Величезна «зрадна зрада», тобто зрада у квадраті. Тож сподіваємося, що до цього не дійде.