|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
Версія для друку На головну
Президенту України В. О. Зеленському Голові Верховної Ради Д. О. Разумкову Б. М. АНДРУШКІВ, Президент Академії соціального управління України; М. Г. БІЛОПОЛЬСЬКИЙ, перший віцепрезидент Академії економічних наук
України, М. І. ЯМНЕНКО, Президент міжнародної Академії козацтва, генерал Армії; І. А. ОЛІЙНИК, Голова старійшин міжнародної Академії козацтва, генерал Армії; Л. Й. ЯВОРІВСЬКА, Магістр міжнародного лицарського Ордену
українського козацтва О. П. ВАРАКУТА, член Спілки офіцерів України, полковник запасу ЗСУ. Звернення прийняте за погодженням із керівниками громадських наукових формувань.
ШАНОВНІ Володимире Олександровичу, Дмитре Олександровичу! Звернутися до вас змусили обставини, в яких опинилися наша держава і народ у результаті бездіяльності відповідних державних органів, некомпетентного управління та неефективного використання наявних ресурсів. А це не лише земля, за яку розпочалася боротьба вітчизняних і зарубіжних олігархів, відтак і її надра. У складній ситуації опинилися традиційно провідні галузі країни — аграрна, енергетична, видобувна, металургійна, хімічна… Неефективно використовуються трудові ресурси країни, її науковий потенціал, колосальні туристично-рекреаційні можливості. І перелік цей, на жаль, аж ніяк не повний. Ми прекрасно розуміємо, що всі названі й неназвані негаразди — це передовсім наслідки діяльності попередньої влади і її сумні традиції, які й досі залишаються неподоланими. Ці та інші обставини не сприяють становленню України на європейський, цивілізований, шлях соціально-економічного розвитку. У зв’язку з неспокійною політичною ситуацією в країні, активізацією воєнних дій на сході, загостренням пандемії тощо український народ переживає економічно і психологічно надзвичайно складний період. Економіка держави розвивається як мокре горить, національна валюта з дня на день знецінюється, не вдається бодай на чверть викорінити корупцію… А тут ще й розгул коронавірусу! Люди у щоденній боротьбі за виживання нервово виснажуються, розчаровуються у чинній владі, стають злобливими одне до одного… На такому соціальному підґрунті надія не росте. Росте хаос і все, що тісно з ним пов’язане, — привласнення землі і засобів виробництва, банківських ресурсів і… людських душ — рабами, як відомо, легко управляти… Що це, якщо не відверта внутрішня і зовнішня диверсійна діяльність, скерована проти суверенітету України, який так не подобається нинішньому зловорожому путінському Кремлю? Давайте, кажуть науковці й військові спеціалісти, називати речі своїми іменами. З огляду на ці обставини і в зв’язку з наступними місцевими виборами в Україні з новою силою пробуджуються процеси суспільного бродіння — від невеликих сіл до великої столиці. Столиці великої держави! Очевидно, що серед населення визрівають незадоволення активізацією адміністративно-територіальної реформи, яка може перерости в глобальний загальнодержавний масштаб і викликати не лише втрату управління, незручності для населення, бюджетну плутанину, колотнечу і навіть масові протести. Кому це, спитати б, в умовах подій на Донбасі вигідно? Звісно, тільки ворогам України. При цьому ніхто не спішить удосконалювати виборче законодавство з тим, щоб у Верховній Раді запанувало справжнє народовладдя. Ба більше, свідомо створюються перепони у формуванні державної ідеології та розвитку здорової конкурентоздатної науки. У православній Україні свідомо, без обґрунтованих на те мотивів, урівнюються на державному рівні вірування мусульман, іудеїв, буддистів і т. д. Таке враження, ніби хтось аж занадто «доброзичливий» і «страстотерпний» з усіх сил пнеться, аби посіяти у багатонаціональному народі розбрат і громадянське протистояння. На цьому «сприятливому» соціальному тлі процвітає корупція, яка, переживши легкий переляк після чергових виборів Президента, безпечно продовжує розвиватися. Та й політична продажність стала звичайним явищем. У країну з сумнозвісних 90-х років минулого століття повернулися рейдерство і рекет… Всі ці негативні явища є результатом нехтування мораллю, духовністю, а також надбаннями вітчизняної науки. Науки, яка протягом 29 попередніх років (років незалежності!) у формі численних монографій, дипломних робіт і дисертацій продукує організаційно-економічні механізми вирішення тих та інших проблем. Та що з тої продукції, яка високо цінується за всіх часів і в усіх країнах світу, крім, як бачимо, України? …«Батько» сучасної економічної теорії шотландський філософ Адам Сміт справедливо зауважував: «Великі нації ніколи не стають бідними через марнотратство і нерозсудливість приватних осіб, але вони нерідко бідніють у результаті марнотратства і нерозсудливості державної влади». Україна — велика нація. І вихід у неї справді один: викорінити марнотратство і нерозсудливість у структурах державної влади, передовсім — у центральних. І закорінені у владі протекціонізм чи кумівство тут (доведено попередніми президентами і главами уряду України!) не вихід. Ми вважаємо, що на чинному етапі розвитку держави (може, навіть як експеримент) конче необхідно здійснити кадрове зміцнення виконавчих органів нашої держави науковцями-практиками з відповідним життєвим і професійним досвідом. У нинішній Україні є немало потенційних лідерів, здатних змінити ситуацію на краще. Наш свідомий вибір — відомий український громадський діяч, кандидат медичних і доктор економічних наук, академік і перший віцепрезидент Академії економічних наук України, академік Академії наук вищої освіти України, академік Академії соціального управління України, політичний експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики, радник експрем’єр-міністра України Анатолій ПЕШКО. Анатолій Володимирович починаючи з 1990-х років успішно довів свою наукову, організаційну і управлінську спроможність у різних сферах економічної діяльності. Кременчуцька «Укртатнафта», Ірпінський цегельний завод, Запорізький феросплавний завод, металургійний комбінат «Азовсталь», Північний гірничо-збагачувальний комбінат у Кривому Розі, черкаський «Азот»… Це лише кілька підприємств, у оздоровленні діяльності яких брав безпосередню участь відомий учений і високоосвічений сучасний менеджер А. В. Пешко. Він, як і Стів Джобс та Стівен Вільям Гокінг, читає лекції, ділячись із співвітчизниками найвищого рангу і теоретичними знаннями, і практичним досвідом. Саме такі люди, як Анатолій Володимирович, могли б у не простий для України час очолити одну з провідних галузей економіки, бути не тільки міністром чи віцепрем’єр-міністром, а й очільником уряду України. Ми твердо переконані, що це був би один із найефективніших і найпродуктивніших прем’єр-міністрів України з часів утворення незалежної Української держави. При цьому вважаємо, що у зневірі та розхитуванні політичної та соціально-економічної ситуації зацікавлені численні внутрішні і ще більш зовнішні вороги. Власне, ці обставини й обумовлюють наше звернення — здійснити відбір, погоджений із громадськістю, кадрів на державні посади і таким чином реалізувати заходи зі стабілізації соціально-економічної ситуації в державі. Версія для друку На головну |
Граєте ви — виграють вониЧитатиБезробіття побільшалоЧитатиПланують тільки карткиЧитатиВідпочивати правильноЧитатиУже не під вартоюЧитатиНа воді головне — обережністьЧитати |