• Сільські обрії

Жнива закінчились — життя триває

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

Фото автора.

На цьогорічний урожай гріх скаржитись.

Гендиректор СТОВ «Вперед» Юрій Михайлов.

У Сінному Богодухівського району завершилися жнива, а точніше, зібрали й звезли до комори збіжжя — пшеницю продовольчу й елітну, ячмінь, горох і екзотичну спельту. Отож час підбивати підсумки і жити далі.

_{Хліб у коморі}

КЕРІВНИК СТОВ «Вперед» Юрій Михайлов каже, що цього року гріх скаржитися. Попри непрості весняні погодні умови врожай вищий, ніж після торішніх жнив, а закупівельні ціни на зерно більші відсотків на 30—35. Добре вродила й еліта, на вирощування якої господарство має сертифікат. Це також плюс для економіки.

Змолотили й дику пшеницю спельту. Цю нішеву культуру добре купують у Німеччині, Нідерландах, а особливо в Ізраїлі. Торік за тонну давали понад 8 тисяч грн. Нині ціна на фуражну й продовольчу пшеницю зросла, а за спельту пропонують стільки ж, як і раніше. Власне, з нішевими культурами завжди так: сьогодні можеш мати добрі прибутки, а наступного року — лише збитки.

— Збирання ранніх зернових — пшениці, ячменю, вівса — це ще тільки половина справи, — розмірковує Юрій Михайлов. — На черзі просо, гречка і пізні соя, кукурудза, соняшник, від яких залежатимуть економічні показники діяльності господарства.

Нинішні жнива небідні не тільки в Сінному. Область уже намолотила понад мільйон тонн зерна. Засмучує, що в хліборобів півдня подекуди пусті комори: десь посохло, десь буревій вимолотив хліба, а навесні ще й озимі виморозило! Як підсумок, по Україні пшениці буде зібрано менше на 1,5—2 млн т. Можливо, через це й ціни вищі.

_{Скільки не вкладеш, буде мало}

ЗВІСНО, ще не осінь і не час рахувати прибутки, хоча сподівання на них не безпідставні. Але земля — це така штука, що скільки в неї не вкладеш, буде мало.

Особливо важко доводилося напочатку. Господарство дісталося Михайлову занедбане, розкрадене. Через нехлюйське ставлення до техніки вона ламалася, отож прірва грошей ішла на запчастини. Перевитрати пального були неймовірні… Сьогодні, коли з дисципліною стало краще й поліпшився облік, урожайність вища, ніж у середньому по району. Отож з’явилося більше коштів на розвиток господарства.

За останні роки повністю оновили комбайни, трактори, борони, сівалки. А ще заасфальтували тік, полагодили діряві дахи в коморах, купили лінію для елітного насіння. Відремонтували контору: на нижньому поверсі обладнали спортзал для працівників господарства й сільських дітей, на горішньому — помешкання для механізаторів, які приїхали з інших сіл, і родини агронома. Бо кадри вирішують усе!

Гроші в техніку вкладатимуть і надалі. Вже підписані договори на 7 млн грн. Сівалка широкого захвату, жниварка, культиватор — усе українського виробництва. Торік уряд дотримав слова й повернув 25% коштів, витрачених на придбання вітчизняної техніки. Чи працюватиме ця програма цього року, поки що не відомо.

_{Медові роси}

БЕЗПЕРЕЧНО: село розвиватиметься, коли людям є де працювати. Сьогодні господарство дає роботу 45 жителям Сінного і механізаторам із сусідніх сіл. Їх може бути більше, адже в планах Михайлова виробництво смачної пахучої селянської олії.

У перспективі — відновлення тваринництва. Довколишні ландшафти з їхніми долинами і ярками дають змогу випасати до 500 голів овець. Якщо вдасться завести отару, то облаштують і мініцех із виробництва м’яса і м’ясної продукції.

А от пасіку серед пахучих кущів лаванди, від якої мед має особливий присмак, уже облаштували. Назвали її «Медові роси». Споруджено й дерев’яний будиночок із вуликами під ним, у якому лікують людей із допомогою трудящих комах, тієї атмосфери, яку вони створюють. Довкола пасіки має постати екопарк, де зможуть відпочити відвідувачі, виснажені цивілізацією. Хащі ароматної лаванди, бджолиний гул і медовий дух — кажуть, найкращі ліки для душі.

Де екопарк, там і етнопарк. Людині, яка загляне у «Медові роси», можливо, захочеться послухати стародавніх обрядових пісень, завітавши на вечорниці, посмакувати етнострави… Культура, в яку вкладає гроші Михайлов, — засторога від здичавіння Сінного, адже відколи закрили школу й садок, то життя села на культурі лише й тримається.

— Сінне — село унікальне, — пояснює господар, — а тому його хочеться зберегти. Та й великий розум природи з допомогою коронавірусу намагається утримати людей від мандрів чужими світами… Як результат, актуальним виявився внутрішній туризм.

А поряд з еко- і етнопарком закладено фундамент невеличкого храму Православної церкви України. Бо не хлібом єдиним. Ось так і ведеться: СТОВ «Вперед», яке має менш як дві тисячі га землі, не шкодує грошей на розвиток села, а від величезних латифундій годі цього й чекати.