Добрий господар

Щоб не різати гілку

Осліплення бруньки

Виламування пагона

Прищипування

Відгинання

Кербовка

У плодових дерев найчастіше або вирізають гілку цілком (на кільце), або вкорочують, обрізаючи її до розгалуження чи над брунькою. Перший прийом сприяє більшій освітленості крони, другий посилює ріст гілок. Та при цьому є один великий недолік: надто вже багато деревини плодова рослина нарощує марно. Чи не ліпше на початковій стадії призупинити розвиток непотрібних гілок і спрямувати використання продуктів фотосинтезу на формування врожаю і тих гілочок, які протягом кількох років будуть молодими, сильними і здатними до рясного плодоношення?

Садівникам здавна відомі такі прийоми, як осліплення бруньок, кільцювання, пінцирування, зміна орієнтування гілок у просторі, кербовка.

Коли пагони ще зелені, соковиті, завдовжки не більше 10 см, їх дуже легко виламати. Рани швидко заростуть. У молодих дерев із досить сильними приростами слід виламувати пагони, що з’являються у верхній частині основних гілок. У старих фруктових їх треба берегти, особливо вдало розташовані й ті, що придатні для заміни старіючих, з ослабленим ростом. А поки дерево молоде, такі пагони здебільш не потрібні.

Дістатися пагонів, які високо і далеко в глибині крони, допоможе просте пристосування. Візьміть палицю, прив’яжіть до неї металевий гачок (краще заздалегідь його заточити з внутрішнього боку) і, зачепивши пагін біля основи, різким ривком на себе виламайте його.

Прищипування, або пінцировка, пагонів застосовується в тому разі, якщо треба замість сильного приросту отримати обростаючу гілку і примусити її раніше плодоносити. Прийом краще виконувати наприкінці липня, втім, треба орієнтуватися й на довжину пагона, що підлягає прищипуванню. Він повинен бути близько 12—15 см.

Є й інші способи запобігання розвитку сильних гілок і раннього перетворення їх на обростаючі. Підмічено, що чим ближче положення гілки в просторі до горизонтального, тим слабкіше вона росте і тим більше закладається на ній квіткових бруньок. Це особливо притаманне сортам, схильним до пізнього початку плодоношення.

Відгинання пагонів можна робити практично в будь-яку пору. Закріплюють їх у заданому положенні будь-яким доступним способом: підв’язуючи мотузкою до нижче розташованих гілок, стовбура, штамба або до забитого в землю кілка. Але пам’ятайте, що мотузка, особливо якщо вузол був затягнутий туго, врізається в кору, пізніше утворюється перетяжка, і гілка може відламатися. Тож своєчасно знімайте мотузку.

Інший ефективний спосіб відгинання гілок — попарне переплетіння. Потім, коли гілки до такого стану звикнуть, можна обрізати їхні кінці, і залишаться короткі гілочки, вкриті плодоносною деревиною. Тонкі гілки, особливо ті, що відходять від головної гілки або стовбура під досить широким кутом (понад 50^О), так і відгинають. А при відгинанні товщих гілок можна в місці згину з нижнього боку зробити два-три надрізи ножем або пилкою. Глибина надрізу приблизно 1/3 товщини гілки. Це безпечно. Рани добре заростають. Найважче згинати гілки, що відходять під гострим кутом. Якщо вже необхідно відігнути таку гілку, то спершу місце відходження її зміцніть тугим перев’язуванням шпагатом, а потім дуже обережно відгинайте її, відпускаючи, сильніше — і знову відпускаючи, й урешті зафіксуйте в потрібному положенні. Через кілька днів шпагат, що утримує гілку під необхідним кутом, можна зняти.

За дугоподібного відгинання гілок на вершині дуги зазвичай прокидаються бруньки й утворюються сильні вовчкові пагони. Щоб цього не допустити, треба завадити сильній освітленості дуг, аби не створювати собі зайвої роботи.

Після того, як дерево почне плодоносити, подивіться, які з відігнутих гілок вам не потрібні. Деякі загущують крону, деякі перевантажують її плодовими гілками, на інших постійно утворюються вовчки. Тож частину з них видаліть на кільце, частину вкоротіть, а деякі залиште, хай ростуть і плодоносять до наступної ревізії.

Кільцювання

Відгинання гілок до горизонтального або похилого положення може прискорити початок плодоношення. Недарма в минулому селяни вішали на дерева, які не бажали плодоносити, різні предмети: гальку, уламки цегли тощо. Дерево було «посоромлене» і потім справно давало плоди. Втім, деякі сорти фруктових слабко реагують на цей прийом. У такому разі ефективнішим виявляється кільцювання гілок. Воно полягає у видаленні смужки кори навколо гілки.

Кільцюючи, можна видалити кору кільцем, по спіралі, двома півкільцями — як вам зручніше, так і робіть. Але є й обов’язкові правила. Зробивши розріз кори по першій лінії, відступіть від нього вгору або вниз приблизно на 1 см і зробіть ще один, паралельний першому. Потім обережно зніміть смужку кори між цими надрізами. Рану замажте садовим варом або обмотайте плівкою чи ізоляційною стрічкою. Відтак дерево переключиться на плодоношення. Але пам’ятайте, що кільцювання абсолютно не підходить для ослаблених яблунь. Не слід кільцювати й основні гілки крони яблуні, оскільки це часто призводить до ослаблення всього дерева.

Є ще й інший досить своєрідний спосіб кільцювання — накладка плодового пояса.

Так він називається тому, що накладання його на дерево «зобов’язує» до плодоношення. Візьміть смужку м’якої жерсті завширшки 5—7 см і завдовжки трохи більше окружності гілки або стовбура в тому місці, де збираєтеся накласти пояс. По краях жерсті зверху і знизу зробіть надрізи або трикутні вирізи. Без таких надрізів краї жерсті врізатимуться в кору. Оберніть підготовлений таким чином плодовий пояс навколо штамба або гілки і туго стягніть дротом. Перетяжка істотно послабить відтік продуктів фотосинтезу, що зазвичай стимулює закладання квіткових бруньок. Переваги плодового пояса перед звичайним кільцюванням полягає в тому, що його можна в будь-який час зняти. Обмін між коренями та надземною системою відновиться, але дерево вже буде плодоносити і без пояса.

Кербовка дерева

Якщо, наприклад, виникає необхідність змусити рости гілку там, де її нема, а є тільки брунька, яка без стимулювання напевне не стане рости, слід вдатися до кербовки. Полягає вона у видаленні над брунькою смужки кори завширшки приблизно 3-4 см разом зі шматочком деревини. Надріз може бути прямокутним, півмісяцем, хрестоподібним. Важливо, щоб були перерізані транспортні шляхи над брунькою. Вона пробудиться, і з неї почне рости пагін, а відтак отримаєте бажану гілку. Якщо треба підсилити розвиток гілки, надріз роблять над брунькою, якщо послабити — під нею. Для кербовки можна користуватися будь-яким гостро заточеним ножем: садовим, окуліровочним, складаним і навіть кухонним. Безумовно, кербовка застосовується тільки на молодих деревах.

Насамкінець варто зауважити, що зовсім не обов’язково мудрувати над фруктовими, якщо вони й без того нормально ростуть, розвиваються і готуються рясно плодоносити, коли їм належить. Все треба робити в міру потреби, вчасно і з цілком певною метою: чи підсилити процес, чи спрямувати в іншому напрямку. Не більше того.