Добрий господар

Декор для паркана

В ОСТАННІ десять-п’ятнадцять років стало модним обносити сільські двори загорожами з бетонних плит чи металевих профлистів. Ці матеріали майже витіснили звичний штахетник і сітку-рабицю. Варто зазначити, що, відгородившись таким чином від «білого світу», власники взамін дістають масу незручностей. З такою монументальною огорожею на невеликій ділянці змінюється мікро­клімат, порушується природна система вентиляції, відтак влітку там на кілька градусів спекотніше, а взимку, відповідно, холодніше. Зрештою, рано чи пізно постає питання, чим прикрити непривабливий паркан. Здебільшого виходять зі становища, дублюючи його живоплотом.

Одним із економваріантів може бути насадження пухироплідника калинолистого (Physocarpus opulifolia). Цей невибагливий чагарник швидко росте, за три роки сягає триметрової висоти, добре розвивається після «стрижки», посухо- та газостійкий, себто може «ковтати» вихлопи автомашин, не хворіє. Існує кілька різновидів із листям різного забарвлення. Наприклад, Diabolo — дуже ефектний сорт з темно-пурпурним листям. Цвіте рожевими суцвіттями, які потім перетворюються на яскраво-червоні китиці плодів, що нагадують маленькі тюльпанчики.

Темні кущі доречно «розбавити» іншими сортами, скажімо, з жовтим листям — Aureus (Luteus).

Варто врахувати, що і пурпурове, і жовте листя навіть при легкому затіненні змінює колір на звичайний, зелений. Кущам потрібне відкрите сонце. Тому їх слід висаджувати лише з південного боку паркана. Відстань між екземплярами має бути не менше 2 м, щоб дорослі рослини не тіснились і не пригнічували одна одну.

Ефектні огорожі виходять із дерену білого (Cornus alba), сортів якого також багато. Наприклад, Elegantissima з біло-зеленим листям утворює дуже ошатний живий паркан.

Милує око декоративний сорт Spaethii — облямівка на листках у нього не біла, а дуже приваблива, золотисто-жовта.

Така огорожа потребує регулярної і досить сильної обрізки, яка надасть їй охайного вигляду, адже всі дерени розпускають гілки врізнобіч. Тому обрізування для них обов’язкове. До того ж огорожа з кожним разом стає все густішою, а взимку молоді яскраві пагони є справжньою окрасою подвір’я.

Якщо існує небезпека потрапляння непроханих гостей на обійстя, садіть на його кордонах колючі чагарники, скажімо барбариси. Існує безліч сортів, тому при купівлі треба підібрати висоту чагарника в дорослому вигляді. Гарний для цієї мети барбарис оттавський (Berberis x ottawensis) Superba, який виростає до 3,5 м заввишки. Листя пурпурно-фіолетове, восени забарвлюється в багряні тони. Цвіте жовтими сережками з досить різким запахом, що принаджує комах.

А ще для живоплотів традиційно використовують глід. Усі його види досить невибагливі, стійкі до вимерзання, довговічні. Їстівні плоди корисні при серцево-судинних захворюваннях, із них можна робити цілющу настоянку. Навесні огорожа стоїть, немов у мереживній піні, — так рясно цвіте. Не менш декоративна вона і восени, вся вкрита червоними ягодами смачних плодів.

Цей живий паркан також регулярно формують, а коли оголюються «ноги», кущі обрізають на пень, після цієї процедури глід омолоджується ще років на 10. Єдиний недолік — для зростання повноцінної огорожі буде потрібно не менше 10 років.

Варіант, який не потребує великих трудозатрат по догляду, — огорожа з паркових троянд. Необхідна умова: ці троянди мають бути кореневласні, які здатні давати порість замість старих пагонів. Час від часу потрібно лише видаляти сухі гілки та раз на кілька років навесні підсипати компост або перегній.

І важливо пам’ятати: трояндову огорожу в жодному разі не можна стригти й обрізати, інакше не буде цвісти. А троянди згодом сформують широкий розлогий вал запашних кущів до 2 м заввишки, які цвітуть з червня до самих морозів.

Гарні для живоплоту троянди колючі (Rosa spinosissima), сучасні гібриди зморшкуватої троянди (R. rugosa). Це досить зимостійкі сорти, які не потребують укриття.

Створити живопліт можна і зі старих перевірених сортів паркових троянд — Maiden’s Blush, Konigin von Danemark, Rose de Rescht. Також доцільно підібрати паркові зимостійкі види канадської селекції. Але якщо вже ви задумали посадити такий бордюр із троянд, слід бути готовим до затрат: на кожний погонний метр треба висадити в один ряд по одному кущу однакового ґатунку.

Найпрезентабельнішим варіантом нині є огорожа з туї. Зазвичай вибирають колоноподібні сорти: Smaragd з яскраво-зеленою хвоєю, Columna темно-зеленого кольору або тую західну Brabant із золотистими кінчиками гілок. Всі вони виростають до 5—7 м заввишки, невибагливі й витривалі. Садять їх досить щільно одна до одної. Огорожу формують, починаючи з третього року після посадки: туї стрижуть, надаючи їм потрібної форми.

Догляду такий заслін не вимагає: туї не підгорають від весняного сонця, тримають форму (молоді рослини на зиму потрібно обв’язувати мотузками, щоб сніг не деформував гілки).

Більш «народним» вибором буде ширма з ялини звичайної, яку можна викопати в сусідньому лісі. При стрижці гілок ялини на третину новорічні деревця з часом перетворюються на щільні подушки з яскраво-зеленими приростами.