Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Кілька картин із житейських глибин

Тетяна КРИКУН.

смт Степанівка

Сумської області.

На роботі чоловік ділиться з колегами:

— Серед ночі згадав, що той, хто захворів на коронавірус, утрачає смаки й запахи. Швиденько побіг на кухню, відрізав шмат домашньої ковбаски, свіжого огірочка, запашного хлібчика, налив холодної горілочки і терміново зробив тест!

* * *

Зустрілися дві подруги:

— Ганно, а чого це твій Василь так кричить?

— Та зуби лізуть.

— Які зуби? Йому ж 50!

— Вставні вчора проковтнув...

* * *

Їде вулицею весільний кортеж. Біля одного двору сидять бабусі. Одна з них і каже:

— О, ще одну принцесу мити посуд повезли...

* * *

Подружки бесідують:

— Галю, тобі пора заміж!

— Та все ніяк не знайду підходящого, все про твого чоловіка думаю.

— Про мого чоловіка?!

— Саме так, думаю: не дай Боже, такий же попадеться!..

* * *

Бабусі сидять на лавочці біля під’їзду. Одна каже:

— Пишаюся нашою медициною. Уже рік, як не хворію. Боюсь.

* * *

Дача — це місце, де саджанець стає деревом, насінина — овочем, а людина — раком...

* * *

Нас чекають великі справи! Але ж ми знаємо: не дочекаються!..

* * *

— Михайле, вітаю тебе, скоро твоя і моя сім’я порідняться!

— Невже твій син і моя доч­ка?

— Ні, твоя жінка і я!

* * *

Повертаючись з роботи, зустрів біля під’їзду куму. Питаю її:

— Куди ходила?

Вона:

— Вирішила схуднути. Тому не стала замовляти піцу, а сама сходила за нею.

* * *

Прокинулась жінка вранці, підійшла до дзеркала, дивилася на себе, дивилася, потім глянула на своє спляче проспиртоване щастя і зловтішно прошепотіла:

— Так тобі й треба!

* * *

— Що ти хочеш на вечерю: пікантну яловичину, апетитну сьомгу чи соковиту курку?

— Апетитну сьомгу.

— Взагалі-то я у кота питала.

* * *

Дівчина скаржиться подрузі:

— Мій чоловік дуже образився, побачивши, як я підписала альбом із фотографіями з нашого весілля. А я тільки написала на ньому: «Моє перше весілля».

* * *

Якщо сім’я розпадається, винні обоє — жінка і теща...

* * *

Зайшов до магазину. Ціни вже не кусаються — вони миттю з’їдають усі гроші з гаманця...

* * *

Питаю у чоловіка:

— Де друга шкарпетка?

А він:

— Шкарпетки — це тобі не лебеді! Вони до смерті парами не живуть...

* * *

На побаченні:

— Петре, давай одружимось!

— Маринко, я не хочу одружуватись, я хочу їсти!

— Ну так на весіллі ж і поїси!