Архів
Вівторок,
28 липня 2020 року

№ 56 (19804)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Хліб України

Жнива Васеніних

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

Анатолій Семенович Васенін.

Максим Васенін просто у полі вручає премію комбайнеру Сергієві Вакуленку.

Поруч із Максимом його брат Артем.

Збирає хліб поряд з іншими областями і Слобожанщина. На пшеничних полях, які довкола Губарівки, що в Богодухівському районі, голова селянського фермерського господарства «Промінь» Анатолій Васенін жнивує з родиною — трьома синами й невістками.

Родиною — воно надійніше

НИНІШНЬОЇ осені мине пів століття, як Анатолій Семенович Васенін вирощує хліб. Останні тридцять два роки він господарює у Губарівці, а до цього трудився в Сухинах, де зарито його пуп, Полковій Микитівці й Кручику. Останнє село, до речі, знамените тим, що тут мешкав засновник Харківського університету Василь Назарович Каразін.

У Губарівці Васенін став фермерувати, можна сказати, випадково. Як заступник голови райвиконкому і голова районного агропромислового об’єднання, він приїхав у це село до колгоспників, які мали обрати собі голову. Так тоді заведено було, що чиновник його рангу мав бути присутній на зборах. Несподівано селяни замість кандидатури, узгодженої райкомом партії, у керівники висунули… його. Головний ідеолог району, яка теж була на зборах, почала пояснювати людям, що вони не мають права обирати Васеніна, бо він не є членом їхнього колгоспу. Однак селяни настояли на своєму і проголосували за Анатолія Семеновича, чим додали клопотів вищому начальству, яке мало залагодити проблему. Було це в 1988 році. Відтоді він і головує: спершу в колгоспі, потім у селянському фермерському господарстві.

Сини Анатолія Семеновича трудяться пліч-о-пліч з батьком. У кожного з них свої обов’язки. Максим, який закінчив Харківський національний економічний університет, займається технічною модернізацією господарства, забезпеченням пальним, запчастинами. Економіці його навчили у виші, тепер самотужки опановує фах інженера. Старший брат Сергій також навчався у вищому економічному закладі за спеціальністю управлінець. Він опікується в господарстві будівництвом, за відсутності батька підміняє його. Молодший брат Артем — юрист, у нього диплом Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Укласти угоди оренди, вирішити спірні питання з фіскальними органами, допомогти людям із оформленням різних документів — це його ділянка роботи. А ще є невістки — дві економістки, одна агрономша за освітою. Словом, господарюють родиною, що є основою аграрного бізнесу в Європі.

Династії

УТІМ, жнива у СФГ «Промінь» сімейні не тільки тому, що керує господарством Васенін із синами. Екіпажі комбайнів — також родинні династії. Ось, наприклад, зараз жнивують Тризни — Сергій і Віктор. Раніше їхній батько працював у господарстві механізатором, брав із собою синів у кабіну з п’ятирічного віку, а сьогодні вже і син Віктора працює на техніці. Всі вони висококваліфіковані працівники. Із механізаторських родин і Сластіни, і Вакуленки, які сьогодні теж у полі.

Якби старший Васенін так не робив, а гнався за прибутками, то давно одним махом звільнив би багатьох працівників. Бо раніше хліб на полях «Променя» збирали 10 «Донів», а тепер — три «Нью Холанди». Але нові технології запроваджувалися поступово, не позбавляючи роботи селян. Механізатори йшли на пенсію, і лише опісля скорочувалися їхні робочі місця. Чи відповідають люди взаємністю? Напевне, так, трудячись на совість. А ще ж і стимули є — премії за кожну тисячу тонн намолоченого збіжжя.

Цього року пшениця у господарстві вродила щедріше, ніж очікував Васенін із синами. Нинішня весна була складною: то холод, то спека, то посуха… Стрес за стресом для озимих. Певна річ, довелося додатково витрачатися на міндобрива й засоби захисту рослин. Однак попри все збирають по 5—6 тонн пшениці з кожного гектара — здебільш продовольче зерно. Щоправда, Максим Васенін слушно зауважує, що головне в господарюванні не урожайність, а економіка. Бували роки, коли зернові непогано родили. Та великий хліб — це знос техніки, яка обмолочує більшу масу збіжжя, автомобілів, котрим частіше треба забирати зерно від комбайнів, додаткові витрати на пальне й мастила… А якщо ціна на збіжжя низька, то дай Боже, щоб за великого короваю закінчити аграрний рік без збитків, хоча б на нуль.

Ціни вгору!

ТОРІК із цінами на пшеницю була просто біда. Якщо 2018 року тонна золотого зерна коштувала 4200 грн, то 2019-го вона стартувала і довго трималася на позначці 3000 грн, і тільки весною рушила вгору.

Ціна фуражної пшениці на момент написання матеріалу була 5400 грн за тонну, тоді як ще тиждень тому становила 5000 грн. За тонну продовольчої пшениці третього класу вже давали 5800 грн, а перед цим її купували по 5200 грн. З одного боку, така ціна на зерно — це добре, але з іншого — гривня порівняно з доларом почала падати, а вартість сільгосптехніки, запчастин та засобів захисту рослин прив’язана до курсу валют. Також вищі закупівельні ціни на пшеницю — це ще й подорожчання паляниці. Втім, як компенсувати ціну хліба для населення, повинні міркувати високі чиновники, які за це отримують зарплату.

Щодо Васеніних, то ще жнива не закінчились, а вони вже думають про майбутній урожай, та ще й в умовах запровадження ринку землі… Які б кризи і катаклізми не траплялись, а сіяти треба.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
В Одесі — надзвичайна ситуація
Читати
Стабільно напружено
Читати
Врятували заблукалих
Читати
Євросоюз проти
Читати
Проголосувати стане простіше
Читати
Дороги замість медицини?
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове