• З літопису наших днів

Непокаране зло завжди повертається

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Деградація, моральне виродження і втрата будь-яких прин-ципів у вищих ешелонах влади сьогодні ні для кого не є секретом. Суспільство нині опинилося в тенетах гнобителів і кривдників власного народу з числа тих, хто мав би, навпаки, стояти на сторожі законності та порядку і розбудовувати Україну. В містах і селах місцеві князьки і «вожді», осідлавши ту або іншу посаду, почуваються «пупами» на ввірених їм територіях. Наша історія саме про це: аж надто гучно обіцяних «посадок» нема не лише у верхах, а й по низах.

У СЕЛІ Нива Трудова Апостолівського району жив-був Олексій Лубенець. Лагідний вдачею, нікому підлості не робив, не пив, не курив, займався спортом і був віруючим. Дуже любив і шанував свою маму, інваліда праці, якій ближче до старості довелося пересуватися на милицях. Його у селі поважали. А працював Олексій Володимирович шофером вантажної машини.

І ось одного разу сталося з Лубенцем фатальне нещастя. Перебуваючи за кермом свого автомобіля, на слизькій дорозі збив випадкового перехожого, котрий невідь-звідки вискочив під колеса вантажівки, на смерть. Що сталося, те сталось...

Був суд. Дуже совісний Лубенець навіть не думав виправдовуватись. Отримав чоловік досить тривалий термін позбавлення волі. В’язниця з її звірячими порядками настільки підкосила Олексія, «домашнього» хлопця, що він зламався. Хоч був навіть дочасно звільнений, однак повернувся додому геть хворим... Чим далі, тим частіше Олексій непритомнів, скаржився на нестерпні головні болі. Мати могла зарадити сину єдиним способом — викликала «швидку», і лікарі сяк-так допомагали недужому.

Ось тільки Службу швидкої допомоги в Апостолівському районі взагалі закрили, а в Ниві Трудовій — ще й разом із ФАПом та амбулаторією. А оскільки село чимале і знаходиться під боком міста-«спрута» Кривого Рогу, то до нього його і приєднали. Може, у цьому був би резон, якби не одне «але». Для Кривого Рогу якась там Нива Трудова — приший кобилі хвіст.

Особливо дратувалися диспетчери «швидкої», якщо з села викликав бригаду хтось із простих селян. Вона не тільки не квапилась, а могла не прибути... Інша річ, коли телефонував хтось із сільської влади чи з місцевих «крутих». Тому бідолашна матінка Олексія Лубенця не мала іншого виходу, як у разі потреби на милицях дибати в сільраду і просити там чи то голову Нивотрудівської ОТГ Олександра Любченка, чи директора комунального підприємства «Апостоловоагрокомплекс» Сергія Литвиненка, контора якого також розміщувалася тут, викликати «швидку».

ЯКОСЬ МАЙЖЕ чотири роки тому, 5 листопада 2016-го, в Олексія знову від неймовірного болю запаморочилася голова. Мати — негайно в сільраду. Якби знала, чим це скінчиться... Чи то поминки по комусь справляли, чи відзначали чергову річницю Жовтневого перевороту (таких у нас, на жаль, хоч греблю гати), але місцеве начальство було «дуже зайняте». Сергій Литвиненко не дуже радо сприйняв прохання «старої Лубенчихи» знову до її сина викликати «швидку», однак не відмовив.

Жінка на милицях подибала додому. Проте сина вдома не застала і не діждалась. Опівночі їй наважилися сповістити страшну новину: 40-річного Олексія Лубенця у непритомному стані забрали в лікарню. На цей раз «швидка» примчала більш ніж оперативно. Причому не сама, а разом із нарядом правоохоронців — «неврівноваженого» Олексія, виявляється, добряче побили. Стала думати-гадати жінка, яким же чином завтра добиратись у Кривий Ріг. Та потреба відпала — коли 6 листопада вже збиралась вирушати, їй повідомили, що о 7-й годині 20 хвилин Олексій, так і не прийшовши до тями, помер. Він дістав травми, несумісні з життям.

9 листопада рідна сестра Олексія Лариса Лубенець прийшла у криворізький морг, де їй видали свідоцтво за №1981 про смерть О. В. Лубенця, в якому було написано причину — «гостра недостатність кровообігу, кардіоміопатія». Ларису Володимирівну мов оглушило, адже на той момент уже вся Нива Трудова гуділа, що її брата в самісінькому центрі села несамовито відгамселили троє чоловіків явно в алкогольному угарі на очах натовпу. Металевим прутом бив Олександр Любченко, битою — Сергій Литвиненко і ногами в берцях — молодий і не відомий жителям села міліціонер, який ще й устигав знімати побиття на мобільний телефон. Ніхто з селян не ризикнув Лубенця захищати чи відбивати, лише жінки голосили, мовляв, що ж ви, іроди, робите… За що напали на Олексія, ніхто не знав.

Лариса Лубенець запідозрила спробу зам’яти факт убивства її брата і почала добиватися правди. Забігали-заметушилися геть усі судмедексперти. Прибуло і начальство тодішнього ще райвідділу міліції з міста Апостолове. Воно хоч і неохоче, але прийняло від Лариси Володимирівни заяву про вчинений злочин. І через годину сестра померлого отримала нове медичне свідоцтво все за тим же №1981 від 9.11.2016 р. про смерть брата. Тепер у ньому значилося, що помер він через «набряк і набухання головного мозку та інші черепно-мозкові травми». З уточненням, що несумісні з життям пошкодження покійний зазнав внаслідок «контактів з тупими предметами», але «наміри їх завдання (заподіяння. — Ред.) не відомі».

Слідчі районної міліції відразу виїхали у Ниву Трудову опитувати свідків: понад десять жінок виявили готовність давати показання. Згодом було порушено кримінальну справу №120160404500001013 та передано її слідчому управлінню Криворізького відділу Національної поліції у Дніпропетровській області. Слідство вела слідча Вікторія Кувика — жінка, на співпереживання та співчуття якої дуже сподівалися мати і сестра Олексія Лубенця.

ЦЯ ЖАХЛИВА подія сталася замало не чотири роки тому. Часу минуло достатньо, аби і слідство завершити, і судовий вирок винести розбійникам. Але до суду справа так і не дійшла. Більше того — вона не була розслідувана. А з яких причин припинена чи закрита, наразі велика таємниця «місцевого значення». Принаймні нам не вдалося нічого дізнатися з цього приводу. З’ясували ми одну-єдину причину, через яку ті, хто 2016 року вчинив розправу над хворим чоловіком, уникли відповідальності. Її повідала сестра Олексія Лариса Лубенець. Майже два роки вона оббивала пороги слідчих управлінь, прокуратур у Кривому Розі й Апостоловому, навідувалася і в обласні інстанції, поки їй «дохідливо» не пояснили, що справу стосовно її брата… загубили і знайти не можуть.

Коротше, благополучно поховали не тільки невинну людину, а й резонансну колись справу про його вбивство. І вважали, що раз і назавжди. У подібних випадках якось не думають непорядні правоохоронці, що непокаране злодіяння рано чи пізно повториться знову. Як сталося в Ниві Трудовій 8 травня цього року, коли, очевидно, місцеве керівництво вирішило загодя «відсвяткувати» День Перемоги над нацизмом. В усякому разі тут запевняють, що Олександр Любченко дозволяє собі хильнути зайвого.

А далі сталося таке: того дня в Ниву Трудову завітала жителька Кривого Рогу Світлана Кулікова. Після смерті матері Світлані Федорівні тут залишилася квартира у спадщину. От вона й вибралася оплатити комунальні послуги. А каса «Ощадбанку» також у приміщенні сільради.

— Заходжу я в ту касу, — розповідає пані Світлана, — і в коридорі перед нею зіткнулася з Любченком, головою ОТГ. Він був явно напідпитку і грубо штовхнув мене плечем. Відбувся словесний конфлікт, після якого я зайшла в кімнату ощадкаси. Проте він мене догнав і перед контролером та касиром так двічі вдарив по спині, що мені аж в очах потемніло. З розпачу я вийшла з каси перевести подих, так Любченко вже в коридорі звалив мене з ніг і лежачу почав бити. Бачте, бог і цар у Ниві Трудовій!

Світлана Кулікова твердо вирішила не пробачати розпущених рук пана голови Нивотрудівської ОТГ. Зняла побої і подала заяву у поліцію. Ясна річ, що у місцеву — в Апостолівське відділення Нікопольського відділу ГУНП в області. Одначе її адвокат Олександр Кононенко вже сумнівається, що на Олександра Любченка нарешті чекає «хоч якийсь» судовий вирок. По-перше, каже Кононенко, досі не відомо, за якою статтею буде порушено провадження, якщо воно буде відкрито. По-друге, явно уникають вказувати, що все сталось у приміщенні сільради. По-третє, продовжує захисник, правопорушника відразу мали відсторонити від посади на період проведення слідства, але цього не зроблено. Любченку залишили змогу впливати як на дівчат з ощадкаси, так і на інших свідків. Нарешті останнє: в касі «Ощадбанку» ведеться відеозапис. Але до нього адвокату доступ зась.

Останні новини стосовно цьогорічної «витівки» сільського голови такі: коли Світлана Кулікова прибула знову в Апостолове, у відділенні поліції сказали, що і заяву, яку жінка подала 8 травня, і її покази… не вдається знайти. Знайома ситуація, правда ж? Кулікова подала заяву повторно і вдруге надала свої свідчення слідчим. Але ні їй, ні її адвокату на момент передачі в редакцію цього матеріалу ще не вручено витягу про внесення справи до Єдиного реєстру досудових розслідувань.