Архів
Вівторок,
28 липня 2020 року

№ 56 (19804)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • З приводу

Мовчання Президента

Руслана ЗІНЧЕНКО.

У селі Водяне Верхньодніпровського району Дніпропетровської області відбулась церемонія прощання із загиблим сержантом, командиром 3-го розвідувального відділення розвідувального взводу 137-го окремого батальйону морської піхоти Ярославом Журавлем. Поховали його в рідному селі Андріївка того ж району.

БОЄЦЬ був у складі евакуаційної групи, яка 13 липня мала забрати із так званої сірої зони поблизу Зайцевого Бахмутського району Донецької області тіло лейтенанта-розвідника Дмитра Красногрудя, який підірвався там на міні. Бойовики із російсько-окупаційних формувань гарантували «стопроцентну безпеку» українським військовим. Але коли останні, як було домовлено, у білих шоломах, білих бронежилетах та із білими нарукавними пов’язками зайшли в сіру зону, там на них чекала засідка. Український військовий загинув на місці, ще один був поранений.

Невдовзі було оприлюднено відео з місця засідки, зняте безпілотником. На ньому видно, як наш боєць накладає собі джгут і намагається знайти укриття. Щоб забрати пораненого з лінії вогню, за ним вирушила друга евакуаційна група. Проте вона також потрапила в засідку, загинув військовий медик Микола Ільїн (позивний «Естонець»).

Лише через добу Володимир Зеленський відреагував на ці трагічні події. Він констатував, що «війна триває», вказав на необхідність жорстко реагувати на дії «з того боку» і запевнив, що «тримає ситуацію під контролем». Жодного слова про російську агресію, лише загальні фрази.

Тим часом найвірогідніше, що наш поранений боєць тоді ще був живий. Стікаючи кров’ю, без їжі та води, під спекотним сонцем він чотири доби чекав на допомогу, але ворог поливав усе довкруж щільним вогнем із мінометів, гранатометів, стрілецької зброї, не даючи його евакуювати. 17 липня представники російсько-окупаційних військ повідомили, що наш боєць помер від втрати крові, й вони забрали його тіло, яке 21 липня передали на підконтрольну Україні територію.

Що ж, скаже хтось, таке воно, обличчя війни. Війни — так. А як бути із обличчям Глави держави? За всі дні, коли, ймовірно, український воїн боровся за життя, Верховний Головнокомандувач нічого не сказав і не написав про трагедію, не звернувся до міжнародної спільноти, аби скористатися бодай найменшою можливістю для порятунку героя... Зате 15 липня на його сторінці у соціальній мережі з’явився радісний допис у зв’язку із продажем готелю «Дніпро» у столиці. Дехто зауважує, що, мовляв, поки тривала пошукова операція, не можна було давати стосовно неї будь-яких коментарів. Але коли стало відомо про смерть Ярослава Журавля, від Президента знову ні звернення з цього приводу, ні розповіді, як намагалися врятувати українського воїна, що було для цього зроблено, які сили задіяні... Хотілося б також почути від Глави держави, чому так сталося, що дві евакуаційні групи одна за одною потрапили в засідку? Чи буде розслідування?

Але Зеленський мовчав. А 19 липня стало відомо, що він поїхав відпочивати на так звану дачу Микити Хрущова на острів Бірючий у Херсонській області. Коли суспільний резонанс довкола цього цинічного «театру абсурду» почав набирати обертів, сталося захоплення заручників у Луцьку та шоу із «бетеерами» та світлошумовими гранатами. Інформаційний простір наповнився дифірамбами рішучому та сміливому Президенту...

Можна сперечатись, чи була змога врятувати сержанта Журавля, чи був він живим протягом цих чотирьох діб. Але реакція Верховного Головнокомандувача навіть на вірогідність того, що його солдат повільно вмирає у сірій зоні, має однозначну оцінку — цинізм у найгіршому його вигляді та ганьба.

Ярославові Журавлю було 40 років. Удома на нього чекали дружина та двоє донечок.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
В Одесі — надзвичайна ситуація
Читати
Стабільно напружено
Читати
Врятували заблукалих
Читати
Євросоюз проти
Читати
Проголосувати стане простіше
Читати
Дороги замість медицини?
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове