Зеленим бастіонам — зелене світло!

Василь ПІДДУБНЯК.

Ось такі «зелені бастіони» залишилися від недалекого минулого у степу в Чаплинському районі, неподалік знаменитого біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна. Та хіба тільки тут?.. Фото автора.

На відеокадрах жовто-буре степове безмежжя. По знятому на швидкості притлумленому степу де-не-де пробігають дерева — поодинці, по два, зрідка по три…

АВТОРИ сюжету, учасники екологічного проєкту «Лісосмуги Життя», на тлі кадрів запитують: «Це африканська савана?» — І відповідають: «Ні! Це відео зроблено нами 7 липня 2020 року в Татарбунарському районі Одеської області… Також зустрічали ділянки знищених лісосмуг, площі яких замість відновлення були просто розорані самими фермерами, напевно, без розуміння подальших наслідків таких дій».

Та хіба «африканські савани» в українських степах лише там?..

Державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища втомлюються заносити у протоколи факти варварських вирубок зелених насаджень по всьому Півдню України. Так, за п’ять місяців поточного року в трьох областях, що сусідять між собою, — Одеській, а особливо Херсонській і Миколаївській — задокументовано загалом понад 35 випадків вирубки дерев. Державі завдано збитків на суму понад 26 млн гривень!

Що ж ми за народ такий? Звідки прийшли, куди йдемо і куди прийдемо?..

Німує народ. І продовжує тупо нищити залишки лісосмуг, образно названих колись зеленими бастіонами, восьмим дивом світу, вартовими врожаю…

Можливо, так назвав лісосмуги відставний штабскапітан, нащадок генерального обозного Івана Ломиковського і праправнук гетьмана Данила Апостола Василь Ломиковський. Це він ще 1809 року на родовому хуторі Трудолюб розпочав вивчення впливу дерев, що ростуть край полів, на урожайність.

Не вусатий «батько народів», як у голови вбивалось, а він, дворянин Василь Ломиковський, український історик, етнограф, лісівник і агроном родом із Полтавщини, дав у південній тисячоліттями мордованій пиловими бурями і суховіями Україні зелене світло зеленим бастіонам!

Саме ці зелені бастіони змалював у поемі «Мертві душі» Микола Гоголь, списавши із Василя Яковича образ зразкового поміщика Костанжогло: «Через його поля посаджено ліс... Ліс йому потрібен для того, аби в такому-то місці відповідну кількість вологи додати полям, стільки і стільки удобрити опалим листям, стільки і стільки дати тіні. Коли навколо посуха, в нього посухи немає. Коли навколо неврожай, у нього неврожаю немає…»

Такі ж лісосмуги, які впали в око Миколі Гоголю (та ще із вуликами на узліссях!), здрастують і понині між полями СТОВ «Мрія», що в Білозерському районі. І наче не про поміщика Костанжогло, а про голову товариства заслуженого працівника сільського господарства України Леонтія Новака достеменно сказано: «Коли навколо неврожай, у нього неврожаю нема…»

Саме так. Захищена від довготривалих посух лісосмугами орендована «Мрією» земля і нині не мріями на майбутнє порадувала, а добірним, воістину «поміщицьким» колосом!

А там, де вже й забули, що саме лісосмуги в недалекому минулому були неодмінним елементом хліборобства у степових регіонах, збирають те, що посуха залишила. А залишила вона і на цей раз небагато. І не тому, що рік неврожайний. Бо ж хіба могло по-іншому бути, якщо у сусідніх Миколаївській та Херсонській областях лісосмуги перебувають у катастрофічному становищі? На це під час брифінгу «Лісосмуги від А до Я» звернула увагу виконавча директорка Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація сільських, селищних рад та об’єднаних громад України» Наталія Ключник: «У Миколаївській області практично нема лісосмуг. Вони мають вигляд чагарників, які в більшій частині залізли на територію земельної ділянки і не виконують своїх функцій. В Херсонській області віковий склад дерев уже переріс, і посадка теж своїх функцій не виконує...»

Запізно (якщо не сказати пізно), але крига під спекотними променями немилосердного південного сонця таки скресла!

На Херсонщині у Виноградівській об’єднаній територіальній громаді Олешківського району запущено перший в Україні пілотний проєкт з інвентаризації лісосмуг, який скерований саме на відновлення зелених насаджень у регіоні.

Цей проєкт став можливим завдяки підтримці міжнародної Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація сільських, селищних рад та об’єднаних громад України».

Голова Виноградівської ОТГ Сергій Шматенко зазначає, що на території громади чимала площа лісосмуг — 741,6 га, що інвентаризацію за один тиждень не проведеш: «Фактично для нас та робота, яка розпочалась, дуже важлива. Нагадаю, що ми знаходимося в центрі Олешківської пустелі і нам важливі функції лісосмуг: грунтозахисні та водоохоронні. Адже в нас пилові бурі через несанкціоноване вирубування набувають катастрофічного характеру».

Повна інвентаризація, зауважують фахівці, це не простий «облік деревини», не лише визначення земельних меж, а й з’ясування, в якому стані перебуває посадка: які дерева там ростуть, чи виконує та чи інша лісосмуга покладені на неї людиною функції.

Такі ж пілотні проєкти із відновлення лісосмуг розробляються нині для Мостівської, Виноградівської та Пустоварівської громад (Миколаївської, Херсонської та Київської областей відповідно).

«У трьох пілотних моделях, які розробляються, проявляються різні форми того, як можуть використовуватися лісосмуги, три різні моделі, які будуть служити для відновлення лісосмуг, — підкреслює виконавча директорка Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація сільських, селищних рад та об’єднаних громад України» Наталія Ключник.

Ще одна не відрадна, а поки що обнадійлива звістка з Одещини.

Агентство транскордонного співробітництва «Єврорегіон «Нижній Дунай» і Благодійний фонд «Peli can live» підписали меморандум про співпрацю та партнерство за проєктом «Лісосмуги Життя». До цього вкрай потрібного екологічного проєкту, який охопить південні райони Одеської області (Тарутинський, Саратський, Білгород-Дністровський, Арцизький і Татарбунарський), приєдналось і ДП «Саратське лісове господарство».

Співзасновниця і виконавча директорка Благодійного фонду «Peli can live» Яна Боброва в інтерв’ю на Kurkul.com нагадала тим, хто забув чи взагалі не знає важливої державної проблеми: «Створення та відновлення лісосмуг — це ціла наука! Затінення посівів можна врегульовувати правильним підходом до планування лісосмуг, комбінуючи породи дерев і кущів, що мають різну висоту, залежно від географічних напрямків, а також висіваючи різнотрав’я на краю.

Важливо розуміти, що шкоди від лісосмуг нема — тільки користь. Якщо ми говоримо про втрату врожаю на наближених до лісосмуг територіях через затінення, слід пам’ятати про значне підвищення врожайності всього поля завдяки зберігальному впливу лісосмуг. Сама захисна лісова смуга є чудовим біотопом для ряду корисних комах, птахів, що знищують польових шкідників».

Які ще докази на користь лісосмуг, особливо у зоні ризикованого землеробства, потрібні?..