• Вузли реформ

Хочуть знищити громади

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

17 липня парламент ухвалив постанову, згідно з якою адміністративну карту України збираються перекроїти з 490 районів на 136. Громадськість насторожена, зокрема, таким принциповим фактом — після затвердження кількості районів передбачається створення інституту районних депутатів.

ЗАКОНОМІРНО виникає запитання: що вони ділитимуть, які кошти й на які видатки, якщо законодавством передбачено пряме фінансування територіальних громад?

Розроблена раніше схема децентралізації була цілком прозора і зрозуміла. Громада — головна ланка місцевого самоврядування. Замість районів — утворення округів як суто адміністративних одиниць, без представницьких повноважень. Регіонами мали стати області та АР Крим. На обласному рівні залишалися ради. У їхній компетенції — взаємовідносини між громадами й областю, управління спільним майном ОТГ.

При цьому передбачалася ліквідація всіх місцевих адміністрацій. На рівні округів мали бути утворені префектури. Тож чому тема районів уперто мусується і врешті вплинула на рішення парламенту? На думку координатора децентралізаційних процесів на Закарпатті Олега Лукші, її лобіюють певні зацікавлені особи і в Києві, і на місцях. Вони все ще сподіваються зберегти цю адмінодиницю, щоб гроші не йшли напряму в громади, а й далі відбувався розподіл за принципом: це село «наше» — сюди даємо гроші, а оте «не наше» — хай почекають.

Це пояснює ще один абсолютно обурливий, неприпустимий процес. Торік на Закарпатті було створено нові ОТГ, які мали фінансуватися безпосередньо згідно з угодою з урядом. Але 1 січня на громади (понад сотня по всій Україні) чекав неприємний «сюрприз»: Київ дав добро на вибори, однак до грошового питання зовсім не підготувався. Поталанило тільки тим, які були організовані до 2019 року, — там механізм відлагоджений чітко. І якщо бюджет «старої» ОТГ становить, наприклад, понад 100 млн грн, то нова має у 10—15 разів менше, і фінансуються лише захищені статті.

— Нас поставили у просто нестерпні умови, — обурюється голова Довжанської ОТГ Віктор Симканич. — Призначені громаді кошти витрачені невідомо на що. Де ті гроші, які передбачалися на так зване «Велике будівництво»?! Кошти на захищені статті надходять із районів за старою схемою — тобто на окремі сільради. У нас працюють три бухгалтерії замість однієї. Кому це вигідно? Про пряме фінансування цього року нема й мови. Метою створення нашої Об’єднаної територіальної громади було отримання додаткових повноважень та гарантованих державою фінансових ресурсів, аби не бігати з простягнутою рукою до дрібних чиновників чи випадкових депутатів. Проте не так ся стало...

Чи то у зв’язку з осінніми виборами, чи то розуміючи свою безпорадність, влада заблокувала перехід на прямі міжбюджетні відносини всім новоствореним ОТГ. А далі цікавіше. У березні уряд затвердив постанову про розподіл субвенції на формування інфраструктури громад у 2020 році. Обсяг для сільських територій становив 2,1 мільярда гривень, на Закарпаття припадало понад 37 мільйонів. Зокрема, Довжанська громада, як найбільша сільська ОТГ області, мала одержати майже 3,5 млн грн. І на ці гроші у керівництва вже були плани — асфальтування вулиць, облаштування освітлення…

Проте вже в середині березня всі ці гроші влада забирає на боротьбу з COVID-19! Селяни розуміють, що епідемічна проблема — державного масштабу, однак у найгірших українських традиціях все звелося до звичного: уряд починає ділити гроші з коронавірусного фонду в ручному режимі, для «своїх».

І нам подають це як велике досягнення — залучення в область коштів на соцекономрозвиток окремих територій! Ключове слово — ОКРЕМИХ. Що цікаво, переважно це міста обласного значення та міські ОТГ, і далеко не найбідніші. Як кажуть у селі, «пхають у свиню солонину».

Цікаво, чому мовчить наша «монобільшість»? Та й місцеві активісти, які із «зе»-депутатами перед виборами по ресторанах фотографувалися, не б’ють на сполох, а поширюють фото, як жінки рінь розгрібають на вулиці, яка, коли б усе пішло за планом, мала вже асфальтуватися. Створюється враження, що формують картинку: дивіться, нічого хорошого в тих ОТГ нема, вони самостійно працювати не зможуть, без системи районів — ніяк! Отака вона, сучасна децентралізація.