• Проблема

Замість допомоги — позика

Микола СИРОТА.

Kurkul.com.

Посуха на Півдні України завдала колосальних збитків і сільгоспвиробникам, і всій аграрній галузі. І це саме той випадок, коли держава, як організація, що забезпечує управління суспільством, повинна втрутитись і мінімізувати наслідки лиха. Що ж маємо натомість?

_{Коли «вдарив грім»}

ЗА СЛОВАМИ голови АФЗУ (Асоціація фермерів та приватних землевласників України) в Одеській області Володимира Варбанця, у регіоні втрачено, за приблизними оцінками, від 30% до 90% посівів: «Найгірша ситуація на півдні: дев’ять районів — 90% втрат. У середній смузі — 70%. Північна частина — 30—40%. Щоб ви розуміли, лише на початку червня у нас пішов фактично перший за 10 місяців нормальний дощ».

За повідомленнями інших виробників Одещини та Миколаївщини, найбільше постраждали ниви з ячменем — практично 70—100% площ, трішки стійкішою виявилась озима пшениця, але і тут втрат щонайменше 50%. На Херсонщині наслідки посухи також дошкульні, хоча й не настільки критичні, розповідають тамтешні фермери. «Як мінімум 50% урожаю постраждало», — констатує голова Херсонської АФЗУ Олександр Гордієнко.

Сигнали про катастрофічну ситуацію на полях надходили без упину ще з кінця зими. Але держава мовчала, поки не сталася трагедія: на Одещині один із фермерів через безвихідь наклав на себе руки… Лише тоді заступник міністра економіки, торгівлі та сільського господарства Т. Висоцький виступив із заявою, що аграрії одержать компенсацію за загиблі посіви у розмірі до 5 тис. грн/га — можливо, з «коронавірусного фонду», аби це було швидше, ніж із бюджету.

_{Не відшкодування, а ярмо}

ВІДПОВІДНО до заяви претендувати на отримання компенсації зможуть лише ті, хто має статус сільгосптоваровиробника, а реальні площі пошкоджених посівів повинен буде підтвердити Укргідрометцентр. Начебто все правильно. Але давайте повернемось до реальності.

Хоча ніде не прозвучало, що державні гроші доведеться повернути, роз’яснення місцевих органів влади свідчать саме про це. Річ у тому, що уряд не спромігся затвердити окремого порядку виплат коштів товаровиробникам за збитки від посухи чи надати якісь роз’яснення. Таким чином, районні та обласні адміністрації керуються постановою КМУ за №415 «Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету». Цей документ свідчить: гроші приватним агрофірмам виділяються через головних розпорядників тільки на умовах повернення.

Виходить, що слідом за збитками від погоди фермер мусить вступити у «боргову яму» та покрити всі ці втрати власними коштами за рахунок наступного сезону. Та чи буде наступний рік сприятливішим для агровиробників за погодно-кліматичними умовами?

А тут ще на 2021-й припадає відкриття ринку землі, яке, вочевидь, потягне за собою і додаткові витрати на викуп тих ділянок, які захочуть продати пайовики, і зростання орендної плати. Не слід забувати також про значну закредитованість фермерів, затримки з виплатами державних дотацій на придбання вітчизняної техніки та сильні коливання валютного і сировинного ринків. Проте уряд, схоже, не бачить чи не розуміє реальних проблем агросектору і замість безповоротної допомоги надає фермерам, по суті, позику, яка може стати останнім цвяхом у домовину.

_{Єдиний вихід — гуртуватися}

УЯВІМО, що фермеру нікуди подітись і він вважає саме компенсацію від держави тією «соломинкою», яка врятує від банкрутства його господарство. Виявляється, тут на нього очікує «довга дорога в дюнах». Найбільше нарікань на Укргідрометцентр, що видає довідки з інформацією про погодні умови на зазначених полях. «Розказали нам, що спочатку треба зібрати комісію у складі агронома, бухгалтера, представників сільради та метеорологів... Дзвонили мені фермери, кажуть, що за ті довідки заплатили по 5-7 тис. грн», — поремствував О. Гордієнко. У реальну допомогу, за його словами, ніхто не вірить.

Як повідомив В. Варбанець, виникли великі проблеми і в одеських аграріїв: «Ми оплатили довідки Укргідрометцентру, які коштували порядку 760 грн, і довідки Держстатистики, які також грошей коштують, а чекати — місяць, бо там черга велика. І через це пакети документів фермери не можуть подати в районні адміністрації, щоб ті передали в обласні, а обласні — вже уряду». Потім за тими ж сходинками донизу кошти будуть направлятися на місця. Людина, знайома з роботою нашого бюрократичного апарату, може впевнено сказати: цей процес навряд чи пройде швидше, ніж за кілька місяців. У кращому разі якісь кошти надійдуть фермерам наприкінці сезону. І не встигне виробник їх навіть «потримати в руках», як доведеться вже повертати всю суму державі.

Чи буде потрібною взагалі така допомога?.. Ми зібрали думки фермерів півдня та склали список тих дій, котрі, як вони вважають, реально можуть їх підтримати. Отже, допомога із забезпеченням посівним матеріалом для пересівання була потрібна ще вчора, це «вікно можливостей» закрилось. Натомість необхідне термінове зниження тарифів на електроенергію, водокористування та спрощення і прискорення процедури одержання дозволів на водокористування, аби розширити площі зрошуваних земель та зменшити витрати. Зниження ставки земельного податку хоча б на рік і скасування нарахування ПДВ для агровиробників за тими затратами, яких уже зазнали на площах, що підлягають списанню, також полегшить тягар фермерам. Як заявив Т. Висоцький, у цьому напрямі робота буде вестись, проте результатів її поки що нема.

Як бачимо, реальну допомогу сьогодні надає тільки згуртована фермерська спільнота, як у випадку з насінним матеріалом для пересівання. Втім, нічого нового і дивного. Тому фермерам залишається тільки триматись міцніше і самотужки підтримувати тих, хто в такий непростий рік опинивсь у скруті.