Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Баєчки

Миле горе

Леонід КУЦИЙ.

м. Вінниця.

Ворона сіра чорну стріла

(та з Півнем зналася тайком,

хоч була в парі зі Шпаком).

— Очам не вірю, що це ти.

І порівняння не знайти —

чорніше сажі почорніла.

Біда спіткала, чи не так?

— Вгадала.

Дуба дав мій Шпак.

— О, горе! Сталося це як?

— Набрид.

Взяла та й отруїла.

І цю дрібничку утаїла.

— Так чорнота не з горя

в тебе?

— Ти що, кума, упала з неба?

Жаліть за що його мені?

А чорнота — це два-три дні.

Пофарбуватись довелось.

Нехай рідня чи з друзів хтось

проймуться почуттям

одним,

що я у траурі за ним.

Повір, в душі радію я,

Тепер шпаківонька моя.

* * *

У сьогоденному житті

рядяться й грішні у святі.

Легковажна

Півень зранку біля тину

Зозулястеньку чекав.

У смітті якусь зернину

він для неї відшукав.

Хоч вона за іншим Півнем,

вже й квоктати почала,

та своїм кохальним рівнем

легковажною була.

Свого вміла утішати,

що у неї він один,

і любила залітати

до чужого через тин.

І за звичкою літала,

як траплялося вікно.

Аж оце — візьми й склювала

у новітнього зерно.

І Чубатої не стало

у дрібнесеньких Курчат.

Отруїлась — не спитала

на зерно сертифікат.