Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Бормашина з усмішкою

Володимир КОЛОДІЙ.

с. Вільховатка

Чутівського району

Полтавської області.

— Як ся має ваш чоловік?

— Дякую, добре, але, гадаю, з лікарні він вийде не скоро.

— Ви бачилися з його лікарем?

— Ні, але я бачила медсестру, яка його доглядає.

* * *

— Ти розмовляєш уві сні?

— Ні. А ти?

— Я розмовляю. Інакше мені ніяк не можна.

— Чому?    

— Це єдина можливість хоч щось сказати у своєму домі!..

* * *

— Чому твоя сестра вирішила стати зубним лікарем?

— Їй подобається, коли чоловіки дивляться на неї, роззявивши рота і витріщивши очі.

* * *

На прийомі в лікаря:

— У вас тиск 160 на 100. Вам треба терміново відмовитися від кави й коньяку.

— Зрозумів, лікарю: тільки чай і горілка.

* * *

У пологовому будинку медсестра повідомляє:

— Бойчук, у вас двійня.

— От збіг обставин, — радіє чоловік. — Я ж працюю у фірмі «Два орли».

— Семеренко, у вас трійня.

— Ого! Знову збіг — я працюю у фірмі «Три товстуни».

Тим часом третій молодий татусь помітно зблід.

— Що з вами? — стривожилась медсестра.

— А я з фірми... «Сім гномів».

* * *

Лікар запитує діда:

— Ви справді краще чуєте з новим слуховим апаратом, який я вам виписав?

— Так, я вже тричі заповіт переписав.

* * *

Наприкінці розлогої словесної зливи дружина все ж згадала, навіщо привела чоловіка до лікаря.

— А тепер, лікарю, про чоловіка. Думаю, це щось із психікою: він нічого не чує.

— Це не хвороба, це дар Божий.

* * *

— Ой, лікарю, я став чути на ліве вухо значно слабше, ніж на праве.

— Нічого страшного, це просто вік.

— Лікарю, ви хочете сказати, що моє ліве вухо набагато старше, ніж праве?

* * *

— Тепер не та медицина, що колись... Як я була молода, зайдеш, було, до лікаря, він тебе поки вислухає, поки послухає, поки знайде хворобу... А тепер не встигнеш слово сказати. «Все ясно, бабусю», — каже... Дивись, уже й рецепта пише... Що не кажіть, не та тепер медицина.

* * *

— Я прописав вам викурювати тільки по одній сигареті після їди. І от результат: у вас прекрасний вигляд, ви непомітно набуваєте форми.

— Ще б пак! Я тепер їм десять разів на день.

* * *

Пацієнт:

— Оце, лікарю, так зуб болить, що на стелю хочеться дертися.

Лікар:

— А ви впевнені, що на стелі він не болітиме?