• Законотворчість

Не знищуйте одноосібника!

Василь ПІДДУБНЯК.

Колектив учених Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» звернувся з відкритим листом до Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова. Науковці глибоко стурбовані наміром парламентарів ухвалити проєкт закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції», що зареєстрований у парламенті під №3131.

АВТОРИ листа за підписом доктора економічних наук, професора, академіка Національної академії аграрних наук України Юрія Лупенка привертають увагу до того, що новим законопроєктом передбачається впровадження «поставленого податкового зобов’язання» — податкового платежу незрозумілої економічної природи — на будь-які земельні ділянки сільгосппризначення.

Для зубожілих і без того селян це черговий фінансовий визиск.

Фахівці Інституту аграрної економіки з цього приводу пишуть: «Під оподаткування підпадатимуть земельні ділянки, надані для ведення особистого селянського господарства, вирощена на яких продукція призначається в першу чергу для задоволення особистих потреб у харчуванні членів таких господарств, а також присадибні земельні ділянки (тобто городи) громадян — у разі, якщо відповідна земельна ділянка перевищуватиме 1 га».

Закономірно, що спеціалісти у сфері аграрної економіки не поділяють думки авторів законопроєкту стосовно того, що запровадження цього документа начебто «створить умови для ліквідації тіньових відносин при використанні сільгоспугідь». Чи так це?

«Практична реалізація положень законопроєкту призведе до збільшення необґрунтованого податкового навантаження на господарства населення, для яких ведення сільськогосподарської діяльності є чи не єдиним способом отримання необхідних для виживання доходів».

Нічого не прояснює і… пояснювальна записка до законо-проєкту. Чому?

Відповідь — у відкритому листі науковців: «Як зазначається у пояснювальній записці, законопроєкт спрямований на «створення умов для ліквідації тіньових відносин при використанні земель сільгосппризначення шляхом забезпечення рівнонапруженого оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами». Насправді ж «рівнонапруженість в оподаткуванні» — це такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає всі аспекти їхньої діяльності: рівень доходів платників, їхній майновий стан, зусилля кожного суб’єкта, які ним докладаються для одержання певного виду доходу, характер отриманих доходів та напрями їх використання тощо.

«Положення законопроєкту реєстраційний №3131 суперечать принципу нейтральності оподаткування, — наголошують автори відкритого листа на адресу очільника парламенту. — З огляду на значно менші фінансові можливості дрібних сільгосптоваровиробників у порівнянні з великими агрохолдингами застосування уніфікованого підходу до визначення податкового зобов’язання — в абсолютній сумі на 1 га угідь — є порушенням базових засад формування системи оподаткування.

Очевидним економічним наслідком практичного застосування положень законопроєкту реєстр. №3131 ППЗ стане підвищення податкового навантаження на дрібних суб’єктів, які господарюють на власних земельних ділянках та не використовують працю найманих працівників. При цьому зростання податкового навантаження на представників великого та середнього бізнесу не очікується».

Ну, як вам цей троянський коник у фірмовій парламентській упряжі?

А якщо зазирнути всередину цього коника, то виявиться, що їде він зовсім не в Європу, а, радше, у зворотному напрямку. Їде туди, куди вказують йому високооплачувані парламентські міхоноші. Підсвідомо чи непродумано вказують? А яка різниця?

«За будь-якого додаткового навантаження власники будуть намагатись позбутись обтяжених податком земельних ділянок (тут і далі підкр. моє. — В.П.), — передбачають безвідрадні наслідки дії ймовірного закону автори відкритого листа до «слуги народу» пана Разумкова. — Саме в цьому й полягає негативний вплив пропонованого порядку оподаткування на економічні рішення дрібних сільгосптоваровиробників, що не відповідає принципу нейтральності в оподаткуванні.

Слід врахувати, що в європейських країнах, навпаки, створюються сприятливі (а не каральні!) умови для розвитку малого фермерства. Україна ж у разі ухвалення даного законопроєкту піде іншим шляхом — шляхом посилення позицій холдингів за рахунок податкової дискримінації дрібних сільгосп-товаровиробників — насамперед тих, чия діяльність через певну специфіку не потребує оформлення підприємницького статусу.

У випадку із законопроєктом №3131 маємо необґрунтований податок на фермерську діяльність, при якому власник земельної ділянки, котрий самостійно на ній господарює, буде платити податки в тому ж розмірі, що й орендар, який використовує найману працю».

А що ж на це головний «слуга народу», підпис якого має освятити черговий «доленосний» парламентський твір? Володимир Зеленський не приховує, що підтримує цей законопроєкт, оскільки він, мовляв, виведе з «тіні» весь сектор фермерства.

Проте українські вчені-економісти не поділяють позиції ні авторів законопроєкту, ні парламентської більшості та її супутників, ні самого Президента: «У запропонованій редакції це фактично закон про ліквідацію малого фермерства в Україні, який матиме вкрай негативні наслідки для розвитку аграрного сектору економіки та сільських територій. Свідченням недостатньої опрацьованості положень законопроєкту є оперативне доопрацювання його положень, яке було здійснене профільним комітетом Верховної Ради України 9 липня 2020 року.

Проте новий законопроєкт реєстр. № 3131-д має ті ж самі недоліки, що і базовий, він буде негативно сприйнятий більшістю сільських домогосподарств, а тому має бути відхилений».

Знову ті ж законотворчі граблі: хотіли начебто як краще, а вийшло як завжди!