Торгувати чи творити достаток?

Михайло ОДІНЦОВ,

доктор економічних наук, професор.

м. Черкаси.

Ще ніхто з мислителів, прогресивних державних діячів або просто грамотних людей не заперечив тріади існування кожного суспільства: праця, земля і капітал.

Земля є одним із головних природних ресурсів, загальний базис розміщення, проживання і розвитку суспільства. Вона не є результатом людської праці, а продуктом природи, і тому не має функції товару.

ЛИШЕ нинішні українські владики чи то з причини власного недоумства, чи з продажності душі не дійшли простої істини: після продажу землі нація втрачає природний об’єкт докладання праці, а тому зникає і формування капіталу як джерела відтворення виробничих ресурсів для функціонування суспільства.

У таких умовах частина працездатного населення країни буде продовжувати заробляти на прожиття для себе і своїх сімей на чужих територіях, а решта людей перетворяться на рабів у своїй країні або — гірше того! — будуть вимушені залишити власне середовище мешкання, звільнивши його для інших народів. Причиною такої ситуації є продажність незначного числа «аборигенів» задля власної наживи.

Українські володарі не розуміють ще й нинішнього міжнародного співіснування. Сучасна жорстка міжнародна конкуренція за виживання ведеться вже не тільки війнами, а й шляхом обдурювання неграмотних та жадібних до наживи верств нації. Саме це й виявили західні держави в нашій країні, відтак підкупили частину продажних українців і вже десятки років за мізерні подачки викачують природні й створені багаторічною працею всього народу ресурси. Ненаситності завойовників ніколи не буває меж, а наслідки подібного вже далися взнаки в ряді латиноамериканських країн.

Світовій науці відома ще й інша аксіома.

Ніхто не заперечує істини про існування диференціальної ренти Один і диференціальної ренти Два. Якщо відкинути всякі варіації визначення цих рент багатьма «знавцями» економіки, а усвідомити їх класичне формулювання, то прийдемо до такого: диференціальна рента Один — це природний прибуток, який безоплатно одержують ті, хто є власником і працює на найкращій за родючістю землі; диференціальна рента Два — це прибуток, що отримується за рахунок географічного положення ринків збуту продукції, яку мають у результаті праці на землі.

Неважко розрахувати ренту Один для України, яка вже з урожаю 2019 року відправила за свої межі понад 50 міль-йонів тонн збіжжя. Собівартість одного кілограма зерна в Європі сягає 3 гривень 50 копійок, в Україні — 2 гривні 20 копійок. Помножте різницю у собівартості — 1 гривню 30 копійок — на 50 млн тонн зерна, переведіть результат у євро й одержите 2,5 мільярда євро!

Звичайно, за такий вагомий дарунок Україну поважають західні «друзі», всіляко заохочуючи при цьому окремих наших ділків солідними грантами для підтримання експорту ресурсів за кордон та використання дешевої праці українців.

За відсутності статистичної інформації обрахувати ренту Два для України досить проблематично, проте важливість цього ресурсу для держави досить дохідливо прояснив відомий американський геополітик і публіцист Роберт Каплан. Він дійшов висновку, що географічне положення України сприяє формуванню національної макрологічної системи та розвитку транспортно-логістичних кластерів як основи розвитку економіки.

Особливо вагомим може стати використання рентних переваг українських чорноземів для виведення економіки нашої країни на рівень розвинених країн Заходу.

Чи не найефективнішою програмою розвитку економіки може стати кластеризація аграрного виробництва. В європейських країнах ще 2008 року прийнято Європейський кластерний меморандум, суть якого полягає у державній підтримці підприємництва з метою економічного зростання.

За визначенням Єврокомісії, кластери — це групи спеціалізованих організацій, переважно дрібних і середніх підприємств, які тісно взаємодіють одне з одним на окремо взятій території. Об’єднання дрібних і середніх підприємств, уникаючи непотрібних дармоїдів-посередників, створюють більше робочих місць із високим доходом, стають висококонкурентними на продовольчому ринку.

Щодо сільського господарства України, то аграрний кластер визначається як добровільне мережеве територіально-галузеве об’єднання самостійних виробників сільськогосподарської продукції, переробних підприємств, організацій інфраструктури, освіти, науки і влади з метою виробництва харчових продуктів для населення і сировини для промисловості, одержання синергетичного і мультиплікативного ефектів та досягнення високої конкурентоспроможності функціонування на національному і світовому ринках.

Парламентській монобільшості лише необхідно ухвалити закон про аграрні кластери і замість продажу землі використати її високу родючість для добробуту українського народу.

Перетворення всього 10 відсотків валового збору зерна на продукцію для свинарства дасть додатково 36 кілограмів свинини у розрахунку на одну особу населення України. З урахуванням уже досягнутого виробництва м’яса птиці — 35 кілограмів на одну особу населення — країна сягне обсягу м’ясної продукції рівня розвинених країн Європи.

Наші «друзі» досить успішно користаються гірничою рентою Криворізького залізорудного басейну, бо сировина для виробництва чавуну із Рурського басейну вже майже вичерпана і в кілька разів дорожча за українську. Замість спільного виробництва сучасних автомобілів, тракторів, сільгоспмашин та іншої техніки Україна постачає за безцінь чавун і втридорога отримує зарубіжну техніку. Тоді як усе можна перетворити на робочі місця, доходи держави і заробітну плату працюючого населення.

Якщо ж ми продамо землю, то втратимо не тільки потенціал її родючості, що знаходиться на поверхні, а й те, що в надрах, також і людей, які проживають на цій території.