Наша пошта

Понівечений обеліск

Василь ПОЛІЩУК.

с. Скибин

Жашківського району

Черкаської області.

34 РОКИ тому мені, бригадирові будівельної бригади, доручили звести пам’ятник полеглим у Другій світовій війні воїнам. Правду кажучи, такого громіздкого меморіалу нема в жодному селі Жашківського району. Братська могила була обнесена гранітними плитами, на яких викарбувані прізвища загиблих при визволенні Черкащини солдатів і офіцерів. Зокрема, тут покояться тіла 160 наших односельців. Серед них і мої батько, брати, дядьки. Напередодні 9 Травня біля пам’ятника завжди було людно: приїздили родичі загиблих з усього колишнього Союзу. На братській могилі все літо буяли квіти, була особа, яка доглядала за меморіалом. Коли розпався колгосп і почались кучмівські реформи, нелюди пообдирали з обеліска весь кольоровий метал. Винесли плиту, де горів вічний вогонь, зірвали історичну дату «1941—1945» і напис «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». З бетонної скульптури зникла бронзова чеканка, в результаті чого утворились тріщини. Нині обеліск в аварійному стані. На сходках села я не раз порушував питання його ремонту, просив зробити освітлення центрального підходу, встановити лавочки і обнести загорожею пам’ятник, щоб уникнути поблизу випасу гусей, кіз, телят, призначити людину, яка б доглядала це історичне місце. Але у відповідь завжди чув від місцевої влади тільки одне: «Нема грошей». Невже не можна для воїнів, які віддали свої життя, визволяючи Батьківщину від ворога, виділити кошти і привести обеліск у належний вигляд? Його ж відвідують школярі, воїни АТО і бачать, як зберігається історична пам’ять. Ось так виховуємо патріотизм у прийдешнього покоління.

Попри свій поважний вік, а мені вже 96, дуже хочу бачити цей пам’ятник таким, як я його побудував.