Архів
П’ятниця,
17 липня 2020 року

№ 53 (19801)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей

Юні сміливці зі Станіславчика

Віктор КАЛЮСЬКИЙ.

Жмеринка.City

ТРОЄ місцевих юнаків — Сашко Кириченко, Богдан Войтович і Дмитро Дячук відпочивали на ставку, який у цьому селі Жмеринського району Вінниччини називають «Річка Мурафа». Їм не вперше було проводити там час, але тієї липневої п’ятниці все могло закінчитися трагічно — і для врятованої ними 36-річної жінки, і для самих хлопців.

— Надвечір, десь о пів на шосту, ми стали стрибати з дамби, коли раптом побачили жінку, яка відпливла метрів п’ятдесят од берега й почала тонути, — розповідає Богдан Войтович. — Вона з допомогою рук намагалася втриматися на плаву, та голова раз у раз зникала під водою. Біля неї ми помітили ще одного плавця, який панічним голосом покликав на допомогу. Ми з хлопцями навіть словом не обмовилися й стрибнули з дамби.

— Першим у воді опинився Сашко, за ним я, далі Богдан, — доповнює розповідь Дмитро Дячук. — Я обігнав Сашка і, приблизно прикинувши місце, де могла піти на дно жінка, почав пірнати, мотиляючи руками і ногами, щоб зачепитись за потопельницю. Мені вдалося намацати тіло, схопити за коси й підтягти його вгору. Втома давалася взнаки, легені стискало лещатами, я випірнув на поверхню, хапнув ротом повітря і крикнув хлопцям, що вона тут…

— Пощастило, що жінка ще не встигла опуститися на дно, бо там глибина близько шести метрів, — уточнив Олександр Кириченко. — Ми з Богданом підпливли до Діми, перехопили попід руки тіло жінки без ознак життя і чимдуж взяли курс на дамбу. А Діма у цей час тримав її голову за волосся, щоб не захлинулася. Ми розуміли, що дорогоцінні секунди збігають дуже швидко, до рятівної суші ще далеко, тому почали кричати всім, хто залишився на березі і спостерігав за нами, щоб викликали «Швидку допомогу».

— Медики приїхали оперативно, — продовжив Богдан, — за тринадцять хвилин. Прийняли від нас жінку, яку ми таки зуміли привести до тями: перехилили через коліно, вона закашлялася водою і почала дихати. Ми дуже зраділи: житиме. Прибулі медики виміряли їй тиск, зробили укол і повезли до лікарні. Кажуть, що наступного дня зранку родичі забрали її додому. Свій вчинок ми не вважаємо геройським, хоча сміливості нам не бракувало. Так, можливо, вчинив би на нашому місці кожен.

— Ця водойма займає 90 гектарів і перебуває в оренді у місцевого фермера, — розповіла секретар Станіславчицької сільради Євгенія Штопко. — Торішнього літа на ставку трапилася моторошна трагедія: на очах у батьків втопилася молода пара, яка готувалася до весілля... Лічені секунди залишалися до біди й цього разу, але юнаки не дали їй статися. Честь і хвала їм за мужній учинок!

Старший із них, Олександр Кириченко, — студент факультету міжнародних відносин Хмельницького національного університету, Богдан Войтович — відмінник навчання одинадцятого класу школи №3 міста Жмеринка, а Діма Дячук перейшов у дев’ятий клас місцевої школи і навчається в одному класі з донькою врятованої жінки Анжелою.

На фото: Дмитро Дячук, Богдан Войтович і Олександр Кириченко.

Версія для друку          До списку статтей

З роси й води

Від імені великої родини Лідія ГРАМА.

19 ЛИПНЯ виповнюється 80 років прекрасній людині, ласкавій матусі, мудрій бабусі й прабабусі, сестрі, тітоньці Надії Миколаївні Дзюбі. Вона народилась і все життя провела у селі Попельнасте Олександрійського району Кіровоградщини. Виростила донечку і сина, має чотирьох онуків і правнучку.

Сорок років Надія Миколаївна віддала школі, в якій залишилась частинка її душі і серця. Скільки весен відшуміло, скільки дзвоників відлунало відтоді, як вона вперше як учителька переступила поріг навчального закладу і залишилась тут аж до виходу на пенсію. Її колишні учні, які стали хліборобами, вчителями, лікарями, дуже вдячні своїй першій учительці за те, що сіяла в їхніх душах розумне, добре, вічне!

У цей святковий день вся наша родина вітатиме ювілярку. Бажатиме їй достатку в домі, здоров’я міцного, миру і злагоди в душі, наснаги. А також любові рідних, радості від онуків, усмішок, щастя, ласки й доброти. Вклоняємось низько тобі до ніг і благаємо Бога, щоб тебе він беріг.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове