• З приводу

Вижити на карантині

Олег Григоренко.

Кількість українців, яких можна було б назвати умовно заможними, за час карантину скоротилася вдвічі. При цьому 42% співвітчизників уже витратили всі свої заощадження
 і живуть фактично в борг, гостро відчуваючи брак коштів на забезпечення життєво необхідних потреб, як-от оплату комунпослуг, лікування, оздоровлення, придбання одягу. А кожному десятому не вистачає грошей навіть на їжу.

ТАКІ результати загальнонаціонального опитування, проведеного наприкінці червня в регіонах України дослідницькою соціологічною агенцією «Info Sapiens». До вибірки не були включені території, які тимчасово не контролюються владою України, — АР Крим, окремі райони Донецької і Луганської областей. У рамках опитування проведено 4000 інтерв’ю. Повідомляється, що респондентам було запропоновано вибрати зі списку, який містить кількадесят позицій, три або менше найважливіші, на їхню думку, проблеми, які їх ну дуже турбують. Мало не кожний другий передовсім вказав на брак грошей, «щоб жити нормально і не влазити у борги». Ще до карантину таких було менше майже на третину.

Треба сказати, що пропонований список негараздів в українському суспільстві є сталим від 2014 року, відколи Info Sapiens регулярно проводить опитування. І за весь період досліджень гостра потреба у грошах переважала інші, зокрема й із несуттєвим відсотковим розривом збройне протистояння на сході. На чільному місці суспільної стурбованості також «продажність і корумпованість влади та чиновників і безробіття». Ще — байдужість посадовців до проблем простих громадян та ріст цін.

Вочевидь, на карантині, не маючи належної підтримки від держави, сім’ї виживають як можуть, витрушуючи зі сховків останні заначки, як мовиться, про чорний день. І це підтверджує поточний звіт Національного банку України, оприлюднений днями на сайті центральної фінустанови країни. Так, упродовж лише червня українці продали через банківську систему 1,281 мільярда доларів, або на 177,4 мільйона доларів більше, ніж купили. Загалом же продаж валюти в країні перевищує її купівлю вже сьомий місяць поспіль. У той час як іще торік все було з точністю до навпаки.

І, схоже, нові заощадження в народу з’являться не скоро. За період карантину багато хто втратив роботу. Через низьку ділову активність і менший попит на робочу силу вперше за останні п’ять років у країні впала і середня зарплата. Жодні бадьорі обіцянки уряду поки що не здатні підняти з колін цілі сектори вітчизняної економіки. На думку економістів, для того щоб повернутися хоча б до рівня 2019 року, нашій економіці у кращому разі знадобиться три роки. Чи навіть п’ять. Адже в січні-травні 2020 року реальний валовий внутрішній продукт України скоротився на 5,9%. Про це йдеться в огляді економічної активності за відповідний період, розміщеному на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Кабмін припустив у своєму прогнозі падіння ВВП до 8%, а Національний банк підвищив прогноз інфляції поточного року з 4,8% до 6% (для порівняння: торік у річному вимірі вона сповільнилася до 4,1% і стала мінімальною за останні 6 років).

Роздрібна торгівля в Україні впала на 10%. Споживання фруктів зменшилось на 70% — не по кишені виявилися більшості родин полуниці та черешні. Також через подорожчання м’яса, вершкового масла, соняшникової олії їх стали істотно менше купувати на карантині. Не забуваймо і про постійно зростаючі тарифи у комунальних платіжках…

Тим часом споживчі ціни у липні продовжують повзти вгору, а в країні збільшується число родин, які, згідно з опитуванням Info Sapiens, не можуть собі дозволити витратити в день на харчування більш як 100 гривень (менше 4 доларів на чотири пересічні особи). Ось чому понад 40% українців бояться коронавірусу COVID-19 менше, ніж економічних наслідків, до яких уже призвів і ще може призвести запроваджений у країні карантин.

Висновок простий: якщо держава здатна профінансувати і підтримувати бізнес, який «лягає», і людей, які потерпають без роботи, то карантинні заходи для економіки є виправданими. Якщо ні, то необхідно реально, а не на словах, запускати економіку. А не підтримувати її траншами від МВФ.