Наша пошта

Не з тими боретеся, панове

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

CТРІМКЕ поширення коронавірусу неабияк позначилося на житті українців. Зменшується зар­платня, скорочуються штати працівників, ліквідовуються підприємства. Все це призводить до того, що у переважної більшості населення вичерпуються фінансові запаси. Тому люди знову вимушені їхати на роботу за кордон, аби забезпечити власні родини найнеобхіднішим. Хоча, пам’ятається, уряд обіцяв усіх заробітчан працевлаштувати в Україні. Та все, як бачимо, залишилось на рівні балачок.

Неабияких збитків завдали аграріям несприятливі погодні умови. Дощі з вітрами і градом знищили посіви зернових і овочевих культур, насадження плодових дерев і ягідників. За словами фермера з села Педоси Хмельницького району Миколи Туркота, врожай цього року очікується значно нижчий, ніж торік. Це викликає тривогу. Бо після жнив треба повернути банківські кредити, які він та його колеги взяли на сівбу, і розрахуватись із пайовиками.

— За всю історію нашої незалежності маємо найменше поголів’я великої рогатої худоби і свиней, — долучається до розмови Віталій Юзвак. — Колись майже в кожному дворі була корова, і не одна, а ще свині, кози, вівці. А нині на вулиці Миньки поодинокі. Тож не дивно, що ціни на м’ясо-молочні продукти стрімко зросли. Подорожчають також хліб і хлібобулочні вироби, овочі, фрукти і ягоди.

Жителі сіл Грузевиця, Осташки і Мартинівка, де мені випало нещодавно побувати, переконані, що в Україні все було зроблено для того, щоб не допустити в парламент політичних сил, які виступали проти продажу землі сільськогосподарського призначення. Відповідно Верховна Рада не проголосувала за продовження мораторію. Цим самим створила механізм, згідно з яким землю скуповуватимуть у селян за мізерні кошти, а подекуди й за умовну «пляшку». Ось така нині невтішна ситуація в селах. Тоді як можновладцям треба не тиснути на сільгоспвиробників, а подумати, як їх захистити.

І ще одне питання хочу порушити. Кабмін планує внести на розгляд Верховної Ради законопроєкт про подання всіма громадянами держави декларації про доходи. Хочу запитати в його автора: «Як селянам подавати такий документ, якщо більшість не має доступу до Інтернету? Поштові відділення працюють у кращому разі двічі на тиждень. І якщо владці мають юристів, які допомагають їм складати декларації, то хто підставить плече простим людям із їхніми мізерними доходами?». Шановні, боротися слід не з тими, хто працює на землі, а з тими, хто платить зарплату в конвертах, та іншими тіньовиками. Щиро запрошуємо вас на екскурсію селами України. Подивитесь, на що ви їх перетворили!