Архів
Вівторок,
7 липня 2020 року

№ 50 (19798)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Із зали суду

Передбачувана «посадка»

Зенон МИХЛИК.

Хмельницька область.

У Старокостянтинові дотепер пам’ятають, як 13 лютого 1992 року під час тренувальних польотів шість фронтових бомбардувальників Су-24 не повернулися на місцевий військовий аеродром. Тоді за наказом заступника командира дивізії полковника Чорного, який перебував за штурвалом одного з літаків, група раптово обірвала радіозв’язок із землею і на мінімальній висоті, щоб не засікли радари, взяла курс на північний схід. Приземлилися втікачі в Росії, на льотному полі поблизу міста Шаталово. Туди ж подався, прихопивши бойовий прапор авіачастини, і начальник штабу підполковник Криштопа. Щоправда, дременув на власній автівці.

ЧЕРЕЗ кілька років після того мені випало побувати у відрядженні в Старокостянтинові. Зокрема, почув розповіді місцевих мешканців про цю надзвичайну подію. Звісно, вони засуджували перебіжчиків, але й обурювалися, що «про ймовірне викрадення літаків, напевно, усе місто знало». Мовляв, не всі військовослужбовці, які на початку 1992-го склали присягу на вірність народові України, зробили це щиро. Були й такі, що ностальгували за колишнім Союзом, навіть не приховували проросійських настроїв. Хоча силою їх тут ніхто не утримував, мали вибір: або залишатися в Україні, або продовжити службу на «історічєской Родінє».

Із нею, вочевидь, змовники зв’язків не втрачали, адже маршрут перельоту узгодили заздалегідь. І, дочекавшись слушного часу, реалізували свої потаємні наміри. А «опери», котрі зобов’язані були цьому запобігти (адже «все місто знало»), чомусь ловили ґав…

Звичайно, після того скандального випадку відбувся «розбір польотів». Однак висновки, кажуть, були значно м’якші, ніж очікувалося. Командир дивізії генерал Перевалов подав рапорт на звільнення, саму ж авіаційну частину не розформували, натомість вручили їй новий прапор — синьо-жовтий (нині це бригада тактичної авіації ім. Петра Франка). Та головне, щоб стала вона українською не лише за своєю зовнішньою атрибутикою, а й духом.

Таким випробуванням стала збройна агресія Росії, що розпочалася навесні 2014-го. Війна застала авіаційну бригаду не в кращій формі: армійська реформа, яка впродовж багатьох років послідовно знищувала Збройні сили, ліквідувала полк винищувачів, залишився тільки бомбардувальний. Крилата техніка давно не оновлювалася, бракувало пального, тож літали пілоти зрідка, щоб не втратити навичок. Щоправда, реальні бойові дії на Сході України вплинули на ситуацію — налагодилося фінансування, посилились тренування вартових неба. Відчутну допомогу надали й громада Старокостянтинова, підприємства, бізнесмени — заповзялися відновлювати казарми, щоб поліпшити побутові умови військовослужбовців.

…Саме тоді, на початку літа 2014-го, до заступника командира розвідувальної ескадрильї майора Юрія Кирєєва навідався рідний брат із Хабаровського краю, пол­ковник запасу ЗС РФ. Прибув не тільки погостювати — підмовив офіцера, який за посадою був вихівником(!) особового складу підрозділу, відповідальним за військову дисципліну й морально-психологічний клімат у колективі, контактувати зі спецслужбою країни-агресора.

Представник ГРУ російського генштабу під псевдонімом Главврач, котрий почав спілкуватися з Кирєєвим зашифрованими повідомленнями через електронну пошту, поставив завдання: викрасти літак. Запевняв: після приземлення на ворожому аеродромі пілот отримає звання полковника, квартиру і 30 тисяч доларів США на додачу.

Не обійшлось і без шантажу, до якого часто вдаються російські спецслужби. У Москві затримали дружину й неповнолітню дочку льотчика, які приїхали відвідати родичів. Привід банальний — начебто при проходженні паспортного контролю в аеропорту виникли негаразди з документами. Після цього геерушники майже три тижні примусово утримували рідних Кирєєва в готелі, вимагаючи, щоб ті умовили його не зволікати із перельотом.

А втім, спроба викрадення літака йому не вдалася. Як потім доповідав чужинницьким кураторам, коли пілотований ним Су-24МР, який здійснював розвідувальний політ неподалік українсько-російського кордону, почав відхилятися від запланованого маршруту, штурман зчинив галас. Після того командування усунуло Кирєєва від польотів, а невдовзі його затримали контррозвідники СБУ.

…Нещодавно Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення скаргу засудженого до позбавлення волі на 12 років за державну зраду колишнього майора ЗСУ Юрія Кирєєва. Його визнали винним у шпигунстві: впродовж червня—вересня 2014 року передавав представникам Російської Федерації відомості, які становили державну таємницю. Зокрема, інформував про бойові розвідувальні польоти на Су-24МР з аеродрому Старокостянтинова в зону проведення АТО. Також здійснив спробу заволодіти літаком і перелетіти на територію РФ.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Анонсували підвищення
Читати
На Буковині — уповільнення
Читати
Обіцяють, що електрика не подорожчає
Читати
Повернули фінансування
Читати
За німецькими лекалами
Читати
Знайшлися кошти
Читати
Скасовано кримінальну відповідальність
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове