Добрий господар

Під’їдають помідори, буряки, кукурудзу

ЛЮДИ нарікають, що в деяких регіонах це роблять чорні коники-стрибунці — один із різновидів сарани. Їх існує дуже багато видів, і частина за певних умов може збиратись у величезні хмари, які стають справжнім «нашестям сарани».

Коник — це комаха-хижак. Його раціон включає у себе різну дрібну живність. Проте сарана із задоволенням смакує рослинною їжею (квіти, фрукти). Яким дивним це не видавалося б, для людини коники швидше друзі, ніж вороги, бо масово знищують комах-фітофагів. Вони активні в темний час доби, а вдень ховаються у заростях рослинності.

Коників, які можуть об’єднуватися в групи, існує кількадесят видів. На щастя, в Україні таких живе тільки чотири види.

Восени сарана відкладає яйця — від 20 до 50 штук. З яйця починає розвиватися личинка: завмирає на зимовий період, а навесні «надолужує згаяне» і приблизно у травні вилуплюється.

Спершу вона перетворюється з личинки у щось на зразок безкрилого коника, потім через кілька перетворень з’являються крила — й ось вона вже може перелітати з поля на поле, щоб попоїсти травички.

У сарани багато природних ворогів — гриби, віруси і навіть інші комахи…

Коників деколи буває менше, а деколи більше. Іноді з’являється настільки багато личинок, що сама сарана, відчуваючи, що популяція завелика, починає вести «стадне» існування. Зібравшись у зграю, сарана починає пожирати все, що біля неї.

Найнебезпечніша — пустельна сарана: вона вважається найспустошливішим перелітним шкідником у світі.

Чи варто нам панікувати через сарану? Завдяки тому, що в наших широтах є зима, сарана не поширюється так швидко. У наших кліматичних умовах одна доросла особина може відкласти яйця лише раз — у вересні. А пустельна сарана відновлюється кожні 12—15 діб.

У будь-якому разі від нашестя сарани ми не застраховані. Можуть виникнути сприятливі умови, коли вона почне збиратися в групи. Але в Україні це все одно набагато легше контролювати, ніж, скажімо, в Азії. Адже у перші кілька діб після вилуплення, себто в травні, сарана нелетюча, і достатньо хім­обробки поля, щоб знищити її локації. У період вегетації городні культури можна обприскувати інсектицидами Резонанс, Альфа-Супер (2-3 мл/5 л води на 1 сотку). Обприскування слід проводити в суху безвітряну погоду. Остання обробка має бути приблизно за місяць до збору врожаю.

Розроблені також біопрепарати, зокрема Діурон, Корвет.

Зустрічаються рекомендації відловлювати дорослих особин вручну, з допомогою віника і совка, а потім знищувати. Між іншим, це чудовий білковий корм для курей та індиків.

У нас великі території розорюються, а сарана відкладає свої личинки в землю на глибину 2—5 см. При розорюванні ґрунту ці личинки потраплять на поверхню або вглиб. Якщо личинка потрапила вглиб, то не зможе вибратися й загине, а якщо, навпаки, на поверхню — замерзне взимку. Тому навіть якщо відбувається спалах на якійсь локації, то город достатньо переорати, і наступного року її там майже не буде.

Звичайно, сарана може розвиватися на занедбаних територіях і перелітати звідти, але їх у нас не так багато, щоб популяція комах могла розростися до реально загрозливих розмірів.