• Про це говорять

Нова карта Закарпаття

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Аналізуючи останні події, що сталися довкола змін у територіально-адміністративному устрої Закарпаття, напрошується висновок — між керівництвом України й Угорщини існують певні домовленості стосовно цього регіону.

ЗВИЧАЙНО, наша влада намагається переконати суспільство, що ніякого тиску з боку угорців нема. Міністр закордонних справ України, після того як з’явилась інформація про об’єднання кількох районів в один, Берегівський, хоча у перспективному плані його не було, переконував, що це аж ніяк не поступка Угорщині. Навпаки, до району із традиційно високим процентом угорського населення приєднується Виноградівський, що зменшить загальний відсоток угорців у цій адміністративно-територіальній одиниці. Що-правда, він «забув» — до 1 червня, коли з’явилося повідомлення про зміни у проєкті адміністративного поділу Закарпаття, Берегівський район мав бути «зшитий» з трьома районами, після чого частка угорського етносу там узагалі стала б мінімальною.

Про те, що Україна пішла на поступки західному сусідові, засвідчив і новий статус нашої держави у відносинах із НАТО. Пояснювати, що це відбулося тільки тому, що Угорщина просто змінила свою позицію (нагадаємо, раніше ця країна блокувала будь-які північноатлантичні наміри України), безглуздо.

Власне процес просування «п’ятого району», хоча спершу перспективним планом їх передбачалося чотири, досить цікавий. У соцмережах і електронних ЗМІ «звідкись» з’явилась інформація про нову конфігурацію укрупнених районів Закарпаття. Мова вже велася про п’ять районів — Ужгородський, Берегівський, Тячівський, Мукачівський і Хустський, які «поглинають» решту адміністративної території. Здивувало, що це повідомлення не містило жодного прямого посилання на джерело, без номера і вихідних даних документа з таким рішенням.

Хай там як, але новий територіально-адміністративний устрій неминуче позначиться на житті закарпатців. На цю тему розмовляємо з колишнім першим заступником керівника області Іваном Бушком.

— Іване Івановичу, що скажете про появу нової карти Закарпаття? Чому вона з’явилася саме зараз і саме в такому «напівфейковому» вигляді? Нібито вже прийнята постанова, хоча підтвердження цьому нема. Є лише проєкт від Кабінету Міністрів, та й то без вихідних даних…

— Річ у тому, що практика останнього часу — «вкидати» певну ініціативу, чутки, пропозиції чи, як тут, документ без вихідних даних і вивчати реакцію на нього суспільства. І потім уже діяти залежно від результату.

— Здається, що ця новина не дуже сколихнула суспільство. Як на мене, її не вельми активно обговорюють, принаймні спокійніше, ніж вона того заслуговує.

— Реакція справді не дуже гостра, хоча сам факт, що несподівано з’явився п’ятий район, мав би привернути увагу. Адже перспективний план був затверджений давно, і він передбачав створення чотирьох нових територіально-адміністративних одиниць в області замість 13. Власне, в Інтернеті на порталі «Децентралізація», створеному за підтримки міжнародних інституцій, досі йдеться тільки про Ужгородський, Мукачівський, Хустський, Рахівський райони. І тут зненацька виникає п’ятий, Берегівський. Хто стежить за розвитком міждержавних відносин, той розуміє, що його поява є наслідком кулуарних домовленостей між угорським та українським вищим керівництвом. Не виключено, що саме тому й Рахівський район перетворився на Тячівський.

— Які наслідки можна очікувати від створення нового району?

— Поява району, де 40 відсотків становитимуть угорці, дасть змогу більше залучати їх до політичного і самоврядного життя на Закарпатті. Під цей проєкт з Угорщини вже давно йде фінансування науки й освіти, медицини, інфраструктури. Дещо, за певних умов, перепадає й українським закладам. Не секрет, що в деяких українських селах Угорщина профінансувала ремонти дитячих садків із умовою організації груп із угорською мовою виховання. А на минулих місцевих виборах угорські партії досить активно висували в депутати українців, тобто узяли курс на вихід за рамки етнічності, щоб таким чином посилити вплив своєї політичної партії.

— За часів Австро-Угорщини теж було всього чотири чи п’ять «районів», тобто комітатів, на території нинішнього Закарпаття…

— Чотири. Вони проіснували тут сім століть. Це Унг з центром в Ужгороді, Берег з центром у Берегові, Угоча з центром у Виноградові і Мараморош із центром у Сігеті. Історично вони були сформовані за етнорелігійним принципом, там проживало чимало греко-католиків, переважна більшість яких ідентифікувалась як русини. За часів Чехословаччини райони вже були поділені за економічно-ландшафтним принципом, і він зберігся й за радянських часів, і дотепер — поки що маємо 13 районів.

— А за яким принципом створюються зараз ці чотири або п’ять районів?

— В основі реформи не райони, а територіальні громади. Київ надаватиме передбачені законом субвенції, а ОТГ вирішуватимуть, що для них найважливіше. Останні будуть утримувати освітні, медичні заклади, братимуть участь у фінансуванні інфраструктурних об’єктів, які вважатимуть необхідними для себе. А райони… Поки що не зрозуміло, які у них будуть функції замість ліквідованих 13 районних рад і адміністрацій.

— До речі, районний медичний заклад знаходитиметься в Берегові чи Виноградові?

— Все залежатиме від того, які чинники будуть важливішими. У Виноградівському районі більше населення — 120 тисяч, у Берегівському — в півтора разу менше. Проте є інший чинник — у Берегові краща матеріальна база, медичне оснащення, оскільки кошти на них надавала Угорщина. Також угорці обіцяють брати участь в інфраструктурних проєктах. На базі виноградівської лікарні, можливо, залишиться відділення екстреної допомоги, у селах працюватимуть сільські лікарі.

На мою думку, проблема не в тому, де розташовуватиметься лікарня, а в тому, чи грамотно відбудеться реформа: чи буде забезпечено автопарк машин «невідкладної допомоги», побудовані дороги і багато інших речей. На жаль, наразі маємо тільки негативний досвід реформи. Взяти хоча б Королево. Тут працювали дві лікарні — залізнична і підрозділ районної. Коли їх закривали, вирували мітинги протесту, люди боялися, що станеться соціальна катастрофа. Їх заспокоювали, обіцяли, що, навпаки, рівень надання медичних послуг значно поліпшиться. І що маємо? Лікарень нема, і це значно ускладнило життя жителів сіл Хижа, Черна, Новоселиця. Все це наслідки недолугої реформи, про що мало хто говорить.

— Знову повернусь до нового п’ятого району. Дехто пропонує дати йому компромісну назву Притисянський. Що ви про це думаєте?

— Свого часу саме угорці лобіювали створення «Притисянського регіону» на Закарпатті. 20 років тому в нас фактично був Притисянський виборчий округ, який охоплював саме угорськомовні села. Я запропонував би назву Угочанський район. Ця назва знімає протистояння амбіцій громад. А, крім того, є й історичні аргументи — Угоча, як окрема адміністративна територія, проіснувала сім століть із центром у Виноградові.

До речі, історія із п’ятим районом дістала цікаве продовження. Угорців не влаштовує навіть цей варіант! Із різних джерел відомо, що керівництво сусідньої країни вже зондує ґрунт щодо можливості залишити Берегівський район у старих адміністративних межах. Тобто із населенням 50 тисяч чоловік, тоді як реформа передбачає райони з не менш ніж 200 тисяч. Якщо українська влада на це погодиться, то чекаймо подібних дій з боку румунів, болгар, словаків…