• Конфлікт

Корови не винні

Василь ПІДДУБНЯК.

Образа на владу, побутова заздрість, правовий нігілізм — такими бувають причини конфліктів.

ЯКАСЬ незрозуміла аномалія. Тільки-но у повітрі запахне жнивами або виборчими «газами», у деяких селах степового краю виникають несподівані сутички. Не обійшло це явище і Надеждівку Білозерського району. Хоч ніщо не віщувало зіткнення, ба більше — кровопролиття.

Чергова подія, внаслідок якої здійнявся містечковий шум-гам, сталась у понеділок, 22 червня, на греблі сільської водойми.

Надеждівський староста Білозерської ОТГ Олександр Івченко у розпал епідемії коронавірусу (!) загнав на водопій у ставок, де купаються діти і дорослі, власних корів. Цим самим показавши приклад іншим власникам худоби. Мовляв, ця водойма належить сільській громаді і вона вправі нею розпоряджатися.

Та ось питання: чи здорова та худоба, чи хоч раз торкалася її рука ветеринара?

Дізнавшись про зухвалий коров’ячий «десант», на місце негайно прибув заступник голови СТОВ «Мрія» депутат Білозерської ОТГ Олексій Новак. І зчинилася буча!

«Страшну» картину намалювали телевізійники містечкового каналу, посилаючись на безіменних свідків. Тут і «чисельні удари, в результаті чого староста втратив свідомість», «отримав струс мозку, а також йому було розбито ніс та губу», «немала втрата крові»… Викликали «швидку», поліцію…

Карета «швидкої» прибула на диво швидко і доставила травмованого старосту в районну лікарню.

Іншій групі телевізійників пощастило дізнатися подробиці від самого Івченка, котрий попри поганий стан розповів на камеру: «Виїхали на греблю (дамбу, як ми її називаємо), і тут мені дорогу пересік Новак-молодший. Коли я вийшов до нього, він почав кричати: «Ти нащо розрішив корів сюди до ставка приганять?..» Я сказав — сюди ми все життя ганяли, ми завжди їх тут поїли, пасли. Він мені бере — пощочину… Я цю пощочину, в принципі, відбив… Наташа моя, чую, кричить: «Ти чо руки розпускаєш, ти чо б’єшся?..» Я сказав: «Наташа, успокойся, сядь в машину…» І дальше я нічого не помню. Я не знаю, куди він мене вдарив, бо в мене голова розбита, і на губах чотири шви наклали, і перенісся роздроблене повністю… І оце я лежу, люди кричать: «Та скільки це терпіть можна! Одного вбив, другого б’є…»

Не робитиму секрету із того, що про Новаків, батька і сина, про людей, котрі працюють у СТОВ «Мрія», писав не раз. І мене ніхто не переконає в тому, що Новаки — «нікчемні господарі», «визискувачі», «глитаї» і навіть «убивці».

У понеділок увечері, по гарячих слідах інциденту на дамбі, нарешті додзвонився до Новака-старшого: «Розкажіть, що трапилося?..» Замість відповіді Леонтій Миколайович мов відрубав: «Приїжджай, побачиш, а як саме потім напишеш — то вже на твоїй совісті».

…Ранковий вітерець розігнав хмари. В поле вийшов комбайн «Клаас». І пішла робота! Зізнаюся, не хотілося мені гребтися в суспільній «каші». Запах стиглого колосу для мене — як запах ладану для віруючих! Але ж — ситуація…

Перед очима — розбурханий людський вулик… Безвольний від втрати крові Івченко… Розгублена Наташа… Співчутлива Людмила Пономаренко…

Олексій Новак, заступник голови СТОВ «Мрія», котрого звинувачують у побитті старости Івченка, виклав свою версію того, що сталось 22 червня:

— У нас є ставок, а внизу, за греблею, улоговина. Ми, враховуючи, що скрізь епідемія коронавірусу, запропонували власникам корів напувати худобу не там, де діти купаються, а внизу. Береженого, як кажуть, Бог береже. Люди погодились. І староста не бунтував. А у понеділок він ні з того ні з сього загнав у ставок п’ятьох власних корів.

— І через це стався конфлікт?

— Так. Спочатку виникла словесна перепалка, а потім Івченко кинувся на мене з пляшкою води. Хотів ударити мене ногою. Я різко відхилився, він втратив рівновагу і навернувся обличчям на камінь… Вся оця катавасія з Івченком кимсь, кому «картинка» напередодні виборів потрібна, закручена.

— Чекайте, може, Івченко і не знав, що напувати корів у тому місці заборонено?

— Як це не знав? Ми ще першого квітня прийняли розпорядження, а слідом вивісили оголошення: «…не влаштовувати літній табір біля ставка». Якщо Івченко і не читав оголошення, то хіба йому не зрозуміло, що в Україні епідемія, що не всі корови в селі перебувають під ветеринарним наглядом. Де глузд?..

А якої думки працівники СТОВ «Мрія»?

— Скажу, як є. Був один орендатор — мені з того ставка нічого не було, прийшов другий — теж нічого, — відверто каже водій КамАЗа Анатолій Равлюк. — Зараз Леонтійович орендує. Рибу дає ловити? Дає. Коли за гроші, а коли й безплатно. Діти купаються? Купаються. Що ще треба?

— Припустимо, громада забере ставок. А де вона візьме гроші, щоб його регулярно наповнювати водою? — розмірковує головний інженер Петро Стенгецький.

— Дехто каже, що бочками воду навозять. Люди не розуміють, що говорять! Як брали глину з цього ставка, так і далі будуть брати, бо заповнювати водою його ніхто не буде. При радгоспі це ж не ставок був, а водонакопичувач. Десяток крикунів розбурхують людей! Кому потрібна ця війна?..

— Війна нікому не потрібна!.. — стверджує механізатор Микола Андрійчук. — Видно, комусь дуже захотілось влаштувати цей цирк під час жнив.

Відбулась у мене зустріч і з «активом» села. Багатьох людей бачив раніше: приходили в сільський клуб на День працівників сільського господарства, аби вшанувати своїх працьовитих земляків, подивитися концерт, а після концерту і посидіти в тісному колі.

Нині це були не вони — зовсім інші люди: недовірливі, злі, нетерплячі. Вирізнялись і «провокатори», котрі поставленими голосами розказували про те, як «жити далі». Дісталось і мені. За майже півстоліття моєї журналістської роботи, пов’язаної і з виходом у море, і зі спуском у шахту, і репортажі біля доменної печі вів, натовп кричав, піддав сумніву достовірність журналістського посвідчення і був недалекий від того, щоб і мене зарахувати до «вбивць».

У вухах кипіло: «Пишіть правду! За що кров була пролита?..» «Брешете, брешете!..»

І хотілося сказати цим злим язикам, цим розлюченим жіночкам-активісткам, цим молодикам, котрі, може, й собачої будки за своє життя не змайстрували: «Ви вбили у мені віру в людську гідність, в людську відвертість, у всесвітньо високе звання українця…» Пролита Івченком кров і на їхній совісті. Бо якщо так боротися за «народовладдя», то, може, ліпше віддати владу варягам-рабовласникам?

Даруйте, кого, певно гарячково, зачепив. Сказане — не про всіх. І радує те, що бачив серед цього з’юрмиська і світлі обличчя, і чесні очі, але їх було так мало, так мало…

…Вони спішили знову на дамбу: «Там телебачення приїде...» Отак!

А либонь, варто було поспішити у Свято-Миколаївську церкву і під святим куполом дати Богові, а не політиканам, котрі використовують людей як «масовку» в підготовці до виборів, обітницю, що Надеждівка позбудеться ворожнечі, оцих міжусобних воєн. Бо якщо не покінчить із цим Надеждівка, то й Україна не зможе.

…Переглядаю світлини з цього самого ставка дворічної чи трирічної давності. Потріскане від спеки болото, що звалося ставком, на дні — ні грама води, на берегах не маслини, а розкішні бур’яни. А де ж риба? Виловив зайда орендар і накивав п’ятами. Чи ж на таке «плесо» заслуговує Надеждівка?

Одначе повернімося до корів, годувальниць села. Їх же десь треба напувати, чи як? Це запитання адресую голові СТОВ «Мрія» Леонтію Новаку.

— У селі є три свердловини. Води на все про все справді не вистачає. Але для корів знайдемо. Ми ж пропонували цивілізоване вирішення питання: облаштувати бетонні жолоби для випоювання худоби доброякісною, а не технічною (зі ставка) водою. Поцікавився б пан Івченко проблемою, ми б показали хоча б один документ — довідку начальника Управління каналів річки Інгулець Т. Кота. Вона невелика, процитую: «Вода, яка подається Управлінням каналів річки Інгулець по магістральному та розподільчому каналах, є технічною відповідно до ДСТУ 2730-94 і призначається для зрошення та наповнення ставків.

Технічна вода не призначена для використання у побутових мережах та напоювання великої і малої худоби. У разі використання технічної води у побутових мережах та для випоювання худоби УКРІ відповідальності не несе».

Запитання до ініціаторів водопою: хто відповідатиме, якщо (не дай Бог) почнеться падіж худоби чи хтось підчепить у скаламученому і «здобреному» коров’ячими «п’ятаками» ставку якусь хворобу?

Годилося б також знати (не коровам, звісно), що штучний ставок, орендований СТОВ «Мрія», — це виробничий об’єкт для риборозведення, скиду води Інгулецької зрошувальної системи, внутрігосподарських каналів СТОВ «Мрія» для уникнення підтоплення сільгоспугідь і села.

Належало б також посадовцям не тільки села, а й району бодай побіжно ознайомитися з положеннями Водного кодексу України, іншими правовстановлюючими документами, аби відстоювати людські права не лише з висоти коров’ячих рогів. Корови не винні!

Чиновницької олії у надеждівський вогонь підлив і голова райдержадміністрації Андрій Неделько, який, між іншим, за рік роботи жодного разу в селі так і не побував.

На запит депутата Білозерської селищної ради Ніни Хороняк він процитував статтю 47-му Водного кодексу України. А стаття говорить: «Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів».

Але ж угода між райдержадміністрацією і СТОВ «Мрія» на оренду водного об’єкта місцевого значення від 24.09.2010 р. укладена за статтею 48-ю («Спеціальне водокористування»). І ні про які плавання на човнах чи коров’ячий водопій там не йдеться!

Дрібничка? Як для кого. Для старости Івченка це «керівництво до дії». Повіривши заклопотаному майбутніми виборами пану Недельку, староста переступив важливу статтю законодавчого акта. Хто відповідатиме? Отож-бо!

…Постраждалому Івченкові, десантникові у минулому і нинішньому старості Надеждівки, — швидкого одужання, дітям — чистої води, коровам — високих надоїв, а «телекартинки» хай наші вороги ставлять!

Коли верстався номер. На хутко скликаній позачерговій 38-й сесії Білозерської селищної ради під головуванням Антоніни Чередник депутати під крики невдоволених «правознавців» із натовпу ухвалили рішення включити ставок в оновлений генеральний план села Надеждівка. Безпрецедентне рішення! Водойма, до якої сільський староста пустив не обстежених ветслужбою корів, призначена для аварійного скиду води і є частиною водогосподарського меліоративного комплексу Управління каналів річки Інгулець. Ну і ну!