Наша пошта

З народу вийшла, для людей працювала

Костянтин МІКУШИН.

Житомирська область.

У ЖУРНАЛІСТІВ далеких 1970—1990-х років при знайомстві з Лідією Федорівною Сівченко ламалися стереотипи щодо уявлення про героїню. Очікуючи на зустріч зі знаменитою дояркою тодішнього Радянського Союзу, яка добивалась рекордних надоїв, повним кавалером ордена Трудової Слави, вони аж ніяк не сподівалися побачити надзвичайно вродливу жінку, схожу на артистку, говірку, кмітливу, щиру. Сільська трудівниця, котра, як кажуть, зробила себе сама, завдяки власній праці, вродженому таланту і наполегливості піднялася до найвищих висот народної поваги. Як депутат Верховної Ради СРСР, вона на рівних розмовляла з міністрами і керівниками республіки, коли відстоювала інтереси рідного Полісся, району, села. Вражала своєю справжністю, непідкупністю, розповідаючи про нелегку працю й трудові здобутки, про свою сім’ю — чоловіка Анатолія Павловича і шістьох дітей, яких любила надзвичайно і щоразу, від’їжджаючи в депутатських справах, дуже потерпала від розлуки з ними.

Ось і нині, відсвяткувавши 80-річчя, Лідія Федорівна з теплотою в голосі згадує своїх друзів і подруг, з якими будувала красиве життя, працювала і виховувала дітей, вболівала за Батьківщину і заслужено була відзначена за трудові здобутки.

Праця тваринника нелегка. Ще сонечко тільки-но спинається, а доярки вже на фермі, пізній вечір застає їх на робочому місці, а взимку й поготів. А жіночі домашні турботи? Ніхто, крім мами, не догляне діток як слід, не дасть ладу хатнім справам. Слава Богу, якщо чоловік допомагає і бере частину клопотів на свої плечі.

У любові й піклуванні подружжя Сівченків гарно виховали і поставили на крило своїх дітей. Сини Микола і Віктор, доньки Валентина, Галина, Ольга і Тетяна стали, як і їхні батьки, шанованими людьми. Потішили Лідію Федорівну та Анатолія Павловича дванадцятьма онуками. Десятеро з них уже одружились, і славна родина поповнилась 13 правнуками. Весело і гамірно було в оселі нашої героїні, коли з’їхалася вся рідня вітати її з днем народження.

Мати-героїня, повний кавалер ордена Трудової Слави, депутат Верховної Ради Союзу РСР двох скликань — яких ще більших висот могла досягти проста сільська жінка? Маючи велике серце, любов і натхнення, вона вийшла з народу і самовіддано працювала для народу. Весь свій трудовий вік Лідія Федорівна Сівченко протрудилася в селі Окілок Черняхівського району Житомирщини. Земляки щиро вітають ювілярку і зичать їй довгих років життя, доброго здоров’я і благополуччя її великій дружній родині. Люди праці заслуговують на те, щоб Вітчизна пам’ятала їхню трудову звитягу!