Архів
П’ятниця,
26 червня 2020 року

№ 47 (19795)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • Рядки з листів

Забули вже, що обіцяли

СКІЛЬКИ в нашому колективному господарстві раніше було корів, свиней, птиці! Від зерна комори ломилися! Ще зі шкільних років пам’ятаю, як приїздили в село делегації зі США, Угорщини та інших країн переймати досвід виробництва сільськогосподарської продукції. Тепер же дожилися до того, що в селі ніде купити молока, бо де ж ті корови? А те, що в магазині, й пити страшно, стільки всього в ньому наколочено.

Свого часу Україна годувала весь світ, а нині, з такою золотою землею, завозимо звідусіль овочі, фрукти, борошно і стоїмо з простягнутою рукою, просимо милостиню. Сором! Влада нас не чує, і Президент теж онімів. Чи забув уже, що на стадіоні обіцяв?

Ольга КОЛІСНИК.

Чутівський район

Полтавської області.

 

Окрім непосильного комірного, мушу сплачувати ще й комісійні за кожну квитанцію (а їх набереться близько десятка). Як на мене, то це справжнісінький комунальний гніт, про який влада добре знає і продовжує дурити народ. Тицьне малозабезпеченим субсидію і думає, що відкупилась. Але це явна узаконена дурість. Людина все життя трудилась, а нині їй нарахували таку пенсію, що й державна допомога не порятує від голодної смерті.

Кажуть, українці мудрі. А я б сказав — терплячі. І з цього користаються можновладці. Вони граються з вогнем. Хочу їм нагадати, що терпіння має межі.

Василь ІВАЩЕНКО.

м. Суми.

 

«Скальпель» над Україною» — матеріал Миколи Нечипоренка («СВ» за 10.04 ц. р.), від якого досі не можу оговтатися. Суть його полягає в тому, що ще з часів СРСР у Павлограді на Дніпропетровщині залишився склад надпотужних ракет, наповнених твердим радіоактивним паливом. Термін їх зберігання давно закінчився. Більшу частину за допомоги США утилізували, а решта як дамоклів меч висить над головами українців. На зберігання цих ракет витрачаються грубі гроші. Влада запевняє, що все під контролем. Однак так казали і про склади боєприпасів поблизу Ічні (Чернігівщина), в Калинівці (Вінниччина), Балаклії і Лозовій (Харківщина), Сватовому (Луганщина), Новобогданівці (Запоріжжя). Не дай Боже, що страшна ситуація, як там, повториться з балістичними ракетами «Скальпель». Певно, керівництво країни вважає, що коли «ємності» з вибуховою речовиною надзвичайної сили так довго чекали свого знешкодження, то можуть почекати ще. Це фатальна помилка з непередбачуваними наслідками. Не хочеться й думати про таке. Краще запобігти лихові вчасно, ніж чекати другого Чорнобиля. Усвідомте це, державні мужі!

Степан ГРИСЮК.

с. Новий Корець

Корецького району

Рівненської області.

 

В Україні, на жаль, ще не сформувалося громадянське суспільство, країна розколота, народ роз’єднаний, деморалізований і обманутий. Проте люди починають помалу прозрівати і переконуватись у тому, що влада, яку ще рік тому зустрічали оваціями і чиї слова здавались солодшими за мед, так далека від їх утілення, як небо від землі. Коли верхи жирують, відчуваючи вседозволеність, а низи бідують, то в країні не буде ні миру, ні добра, ні злагоди.

Чи багато ви знайдете професіоналів серед «слуг народу»? Чи борються вони з корупцією? На превеликий жаль, остання відкрито процвітає. Навіть по телебаченню на увесь світ показують. То чи потрібна нам така влада?

На мою думку, політичне життя в Україні може значно поліпшити ліквідація інституту президента. Крім того, це посприяло б скороченню надміру роздутого управлінського бюрократичного апарату, усунуло б дублювання в роботі державних органів, завдало б значного удару по корупції і заощадило для держбюджету декілька мільярдів гривень. По-моєму, переконливо.

Василь МАНДРИКА.

м. Ніжин

Чернігівської області.

 

Версія для друку          До списку статтей

Відгукніться, армійські побратими

Борис ЯРМУЛЬСЬКИЙ.

с. Чаусове

Первомайського району

Миколаївської області.

СПЛИВАЄ час. Дедалі частіше згадую молодість, особливо військову службу та армійських друзів.

Призвали мене на службу у вересні 1962-го. Після складання присяги відправили в Угорщину. Військова частина 11045, взвод телефонного зв’язку, який обслуговував полк військового аеродрому, де базувалися літаки з ядерними боєголовками. Мене призначили командиром відділення. Всі хлопці в нас були хороші, доброзичливі, ми дружили і справно виконували свій військовий обов’язок. Хочеться бодай від когось із них одержати вісточку, разом згадати далеку армійську молодість, підтримати один одного в теперішній нелегкий час. Буду радий, якщо хтось із побратимів відгукнеться.

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове