Архів
Вівторок,
16 червня 2020 року

№ 44 (19792)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну

«Не розлучать мене з любов’ю Христовою…»

Антоніна КІЗЛОВА.

16 червня (3 червня за ст. ст.) православні вшановують св. сщмч. Лукіана Бельгійського (на ілюстрації), єпископа (? — між 81/96 рр.), і св. мч. Лукилліана Візантійського (? — близько 270/275 рр.).

Знатного, блискуче освіченого римлянина Лукіана навернув до Христа апостол Петро. Відтоді угодник проповідував у землях Італії, Галлії (нині Франція) та Бельгії. За своє подвижництво у вірі отримав дар цілющої молитви й вигнання бісів. Климент Римський (згодом теж долучений до лику святих) висвятив Лукіана в єпископи.

На території Бельгії мандрівного владику затримали й після відмови зректися Господа катували й стратили мечем. За житієм, із відсіченою головою в руках Лукіан пройшов близько 2 км до місця, яке обрав для поховання, і лише потім спочив. Близько 500 людей, присутніх при страті, того дня увірували та захотіли прийняти хрещення.

Лукилліан за римського імператора Авреліана був язичницьким жерцем, але вже в старості увірував у Господа й прийняв хрещення. Цим подав приклад численним язичникам, котрі раніше ходили приносити жертви до його храму, а потім почав тлумачити слово Боже жителям міста Нікомедія (нині територія Туреччини). Коли про це донесли міському голові Сильвіану, той почав змушувати проповідника повернутись до ідолослужіння. За відмову Лукилліана жорстоко побили, а потім кинули до темниці. Там старий зустрів чотирьох отроків, яких теж покарали за віру (потім канонізовані, відомі ще як отроки Нікомедійські), і допоміг їм не зламатися духовно. Разом вони вдень і вночі молилися, втішаючи один одного надією на Царство Небесне й повторюючи: «Не розлучать мене з любов’ю Христовою ні біда, ні скорбота, ні рани, ні меч». На суд усіх повели разом. Сильвіан звелів відіслати в’язнів до Візантії (майбутнього Константинополя), щоб їх стратили там. Отрокам відтяли голови мечем, а Лукилліана розіп’яли на хресті.

В українських землях празник на честь святих віряни назвали «Лук’яна-Гонивітра». Адже здавна цього дня уважно спостерігали за вітром, аби передбачити, чи сприятливою буде погода. Так, південний вітер обіцяв добрий урожай ярини, північно-західний — холодне й вологе літо. Склалася навіть приказка: «На Лук’яна, напередодні Митрофана, не лягай спати рано, а приглядайся, звідки вітер».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Області по-новому
Читати
Небо відкрите
Читати
Тенденція на збільшення?
Читати
Офіційно — півмільйона
Читати
США затвердили допомогу
Читати
Тепер — і без реєстрації
Читати
Культура в надійних руках...
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове