• Сільські обрії

У постійному пошуку

Ганна КЛІКОВКА,

Ольга ЯКИМЕНКО.

Запорізька область.

У селі Біленьке, що в Запорізькому районі, живе шанована і щедра на добро людина — Володимир Іванович Козиряцький. Агроном за освітою, він сповна реалізував себе у професії. 15 років працює директором з виробництва ТОВ «Валена».

ВОЛОДИМИР народився в Біленькому, віддав йому, рідній землі багато сил. Тому, хоч карантинний режим накладає відбиток на все, наша розмова почалася не з триклятого вірусу — його якось подолаємо, а з болючої рани, яка ятрить селянину вже давно, — земельної теми.

Хлібороб каже, що знову й знову прокручує в голові питання, які не дають йому спокою навіть уночі. Як у зв’язку з реальним продажем землі планувати виробництво? Що буде з паями? Адже хтось та забажає продати свій наділ, проблем же у людей чимало. Як тоді його виокремити із загального масиву площі? А якщо ці 3-4 гектари ще й на поливі? Механізму ж обміну нема, як і захисту пайовиків та орендарів. Вочевидь, авторам цієї ідеї в очах стояли лише живі гроші, які заслонили все — людей, їхні сім’ї, проблеми. Уряд зараз багато чого обіцяє: і кредити на купівлю землі без майнової застави, й мільярдні транші міжнародних фінансових структур... Однак ніякої гарантії, що так і буде. До того ж у закон тепер можна буде внести безліч поправок, які відкриють дорогу відвертому грабунку.

— Під час вільного продажу середній фермер скільки тієї землі зможе купити? — чи то гнівається, чи питає агроном. — Отже, обробляючи її десятками років, у кінцевому рахунку залишиться ні з чим. Придбає гектари той, хто має чималий капітал. Ми в різних «вагових» категоріях. На моє глибоке переконання, земля має продаватися тільки українським громадянам, які на ній працюють. Якщо земельні площі скуплять олігархи, на наших об’єднаних громадах, які тільки почали робити перші впевнені кроки у своєму розвитку, можна буде поставити хрест. Проблеми мешканців територій і розвиток інфраструктури товстосумів ніколи не цікавитимуть.

Людям, на думку досвідченого хлібороба, не слід заважати, вони дадуть собі раду. Так, у Біленьківській ОТГ на сьогодні працює 12 сільськогосподарських структур. ТОВ «Валена», наприклад, має угоди оренди на 35 років, все по закону, з правом передачі у спадок. І це, й решта господарств обробляють угіддя на рівні європейських стандартів, працюють добросовісно, відповідально. Зусиллями злагоджених трудових колективів і завдяки сучасній техніці вирощуються хороші врожаї. Всі виробничі структури прагнуть розвивати перспективну громаду, сплачують податки, дбають, щоб і освітлення було, і лікарня діяла. Бачать опорною місцеву школу, зберегли будинок культури. Сповна опікуються соціальними проблемами, хоча б постачанням територій водою. Адже декларовані державою кошти для розвитку ОТГ залишаються добрим наміром.

Володимир Іванович вже давно не тішить себе примарними сподіваннями, не покладається на державу. Його невтомна хліборобська душа в постійному пошуку. Вважає, що за нинішніх кліматичних пертурбацій, особливо в південних зонах ризикованого землеробства, треба докорінно міняти підходи до плекання різних культур.

— Слід розширювати зрошувані площі, — переконаний господарник. — Село іще пам’ятає часи, коли на поля йшла дніпровська вода і як вони родили. Фахівці облдержадміністрації, дослухавшись наших пропозицій, провели інвентаризацію земель, які колись поливали. Дійшли висновку: у ТОВ «Валена» з 2000 гектарів полив можна облаштувати на 1200. Це обійдеться приблизно в 250 мільйонів гривень. Зате окупиться стабільністю врожаїв. Посушливі осінь, зима та весна спонукали нас придбати дощувальну установку. Новинку розташували на полі неподалік дніпровських берегів. На 120 гектарах зрошуваної землі вирощуватимемо кукурудзу і вже прорахували всі переваги іригації. Якщо в наших умовах отримуємо чотири тонни кукурудзи з гектара, то після поливу врожайність стане в три чи у чотири рази вищою, ніж на богарі.

Крок за кроком Володимир Козиряцький з командою втілюють задумане в життя. Від Дніпра до дощувальної системи проклали кілометр підземних труб. Відремонтували насосну станцію, зведену на березі понад півстоліття тому. Встановили 23 стовпи електролінії. На весь комплекс робіт витратили п’ять мільйонів гривень. Зараз у Біленьківській сільраді оформляють оренду землі під стовпами та насосною станцією. Тут все зробили оперативно. Але чиновники зволікають з наданням кадастрових номерів на земельні клаптики під цими об’єктами. А «Запоріжжяобленерго» подасть електрострум на лінію тільки за наявності всіх необхідних документів.

Козиряцький нервує і не приховує роздратування, коли йдеться про осоружну бюрократію. Адже всі папери справно підготували на початку року, а вже увійшли в літо. Дорога ж, як кажуть, ложка до обіду, вже давно пішла б на поля життєдайна волога. Добре, що рясні дощі виручили. І коронавірус, на який посилаються чиновники, зовсім ні до чого…

У «Валені» курс на зрошення взяли безповоротно, інакше нема перспективи вирощувати зернові, а займатися овочівництвом, тваринництвом, садівництвом — і поготів. Не соняшником же, який з року в рік родить усе гірше, пригнічувати землю.

Так, сповненим планів, і зовсім не фантазійних, а реальних, зустрічає кожний новий день людина, яка дбає, щоб тут, на рідній землі, жилося добре і нинішнім, і прийдешнім поколінням.