Тепер житимемо громадами

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

На фото автора: там, де переймалися створенням ОТГ, обговорення відбувалися не формальні. Як, наприклад, у Липчанівці, що проголосувала за приєднання до Куньєвської громади.

Після того як уряд затвердив Перспективний план, Харківська область замість сотень сільрад поділилася на 56 територіальних громад. В одних селах і містечках Слобожанщини цей факт сприйняли з оптимізмом, в інших — із тривогою дивляться у майбутнє.

_{Все-таки дослухались}

ХАРКІВЩИНА стала чи не першою областю України, Перспективний план якої затвердив уряд. Власне, цей документ існує ще з 2015 року, і більшість населених пунктів об’єдналася в ОТГ відповідно до нього. Однак деякі населені пункти з якихось причин перспектива розвитку, визначена в Плані, не влаштовувала. Скажімо, Бугаївку, Липчанівку, Чистоводівку задум бути приєднаними до Ізюма, як передбачено Перспективним планом, не тішив. Там вважали, що, об’єднавшись із містом, вони почнуть занепадати. Адже всяк старається гребти до себе, а не від себе. Тобто місто, де населення більше, обере більше депутатів, а вони дбатимуть про дороги, по яких їздять, лікарні, в яких лікуються, школи, куди ходять їхні діти чи онуки. У сільській же громаді, на думку ініціаторів створення ОТГ із центром у селі, їхні населені пункти дістануть шанс жити й розвиватися. Щоправда, не всі сільські голови так мислили. Дехто хотів приєднатися до Ізюма. Отож активісти, які прагнули створити сільську громаду, мусили поїздити, переконуючи сусідів у вигоді від створення саме такої. Бугаївцям, котрі були головним двигуном процесу, довелося піти на компроміс і поступитися центром громади селу Куньєве, яке за інших умов не хотіло приєднуватися. Хоча Бугаївка село прогресивне. Там працює, а отже, й платить податки до місцевого бюджету половина тих, хто задіяний в аграрному секторі району. Тоді як Куньєве вимирає, а значить, його доведеться дотувати.

Зрозуміло, що, доклавши стільки зусиль для створення громади, бугаївці дуже непокоїлись, чи затвердить Кабмін їхні плани. З полегшенням зітхнули лише тоді, коли побачили себе у Перспективному плані, хоч і з назвою Куньєвська ОТГ.

Утім, тривожились не лише вони, а й, скажімо, мешканці Нововодолазької та Ватутінської сільрад, які після обговорення ухвалили рішення приєднатися до Нововодолазької громади. Ближче вони, звісно, до Мерефи, але дорога туди гірша — місток через Мжу один, та й той дерев’яний. А з райцентром їх єднають кращі шляхи. Щодо Рокитного, то бачити його в себе хотів би кожен, адже «придане» в цієї «нареченої» — газові свердловини, а це чималі надходження від ренти. Після того як тут переконалися, що до їхнього бажання бути в Нововодолазькій громаді дослухалися, напруженість у Рокитному та Ватутіному спала.

_{Від кожного за спроможностями}

— У ЦЬОМУ Плані враховано принцип добровільності, здатності громад і їхні можливості розвиватися, — стверджує начальник управління місцевого самоврядування, розвитку громад та міжнародних зв’язків Харківської облради Олена Кулик.

Представник Національного інституту стратегічних досліджень Діана Баринова вважає, що, згідно з існуючими методиками розрахунків, усі 56 громад, які увійшли до Перспективного плану, — середньої та високої спроможності. Хоча загалом в Україні 120 громад, де відбулись обговорення і люди проголосували за створення об’єднання, мають бути ліквідовані й приєднані до спроможніших ОТГ. Лише в сусідів харків’ян — полтавців — таких набереться півтора десятка. Чимало їх у Вінницькій та Львівській областях.

Міський голова Первомайська Микола Бакшеєв, громада якого залишилася самотньою в оточенні сільських ОТГ, скептично оцінює самодостатність останніх. Мовляв, просто вони поки що реально не уявляють, скільки доведеться витрачати грошей. До сьогодні основна стаття їхніх витрат була утримання управлінського апарату. Тож від затвердженого Плану, вважає пан Бакшеєв, втратили насамперед села, для жителів яких незабаром стануть недоступними послуги, що досі надавали їм установи міста. Тоді міф про самодостатність цих громад розтане.

— Унаслідок спотворення суті реформи децентралізації втрачає не місто, а країна, — застерігає міський голова.

Представник сектору Національного інституту стратегічних досліджень Віктор Нестеренко не погоджується з думкою Миколи Бакшеєва. На його думку, в останньому «говорить» образа. Але Первомайськ сам винен, що не спромігся переконати селян у тому, що буде краще, коли житимуть вкупі із ним. Натомість Лозовій вдалося згуртувати села довкола себе, і тепер разом із містом обласного значення там одна з найбільших в Україні громад, де мешкає 90 тисяч чоловік, а бюджет — понад мільярд.

_{Як працюватимуть, те й матимуть}

НА ДУМКУ Віктора Нестеренка, невеликі сільські громади цілком спроможні успішно розвиватися. Приміром, Оскільська, яка працює вже три роки. Там потихеньку створюються підприємства, що наповнюють місцевий бюджет, отож частка дотацій із Києва зменшується. Нещодавно кілька сіл вирішили приєднатися не до Ізюма, а саме до Оскола.

Коломацька громада також невелика — 7 тисяч населення, хоча вона в межах одного району. Але він і був найменшим в області. Про успішність розвитку цього утворення свідчать дороги, що ремонтуються, чисті вулиці…

— Як працюватимуть, що зароблять, так і житимуть, — підсумовує пан Нестеренко.

Скажімо, у Новій Водолазі змогли створили центр із надання послуг, який заробляє гроші, видаючи закордонні паспорти. Планують також видавати права на водіння авто, автопаспорти. У Бугаївці наміряються зайнятися переробкою, організувати кооператив, який би купував молоко в членів громади. Тобто йдеться про створення доданої вартості, робочих місць. У дійсності міста й містечка повинні думати, аби гроші, які зароблять сільські громади, йшли не в Харків, а до них.

Утім, найбільше Віктора Нестеренка турбує інше — життя громад після виборів до місцевих рад, які мають відбутися 25 жовтня. За більшість із них він спокійний — 24 ОТГ вже пропрацювали один чи й кілька років. Новостворені, приміром Куньєвська, також набули досвіду роботи, проводячи громадські слухання, спілкуючись між собою й із обласною владою. Себто там люди вже багато в чому розбираються. А як бути тим, де до створення громад поставилися байдуже, або ця робота блокувалася сільськими головами, які, отримавши кошти після децентралізації, не надто переймалися майбутнім. У деяких районах, зокрема Дворічанському, Шевченківському, Борівському, Барвінківському, Сахновщинському, де самостійно не було створено жодної громади, взагалі відсутній будь-який досвід такої роботи. Тож тепер найголовніше — обрати чільників громад і старост, яким до снаги праця в нових умовах. І яким буде небайдуже, розвиватиметься їхня мала батьківщина чи поступово зникатиме.