Наша пошта

• Про тих, хто поруч

Щире слово ліпше меду

Костянтин МАТУЩАК.

МІЙ ДАВНІЙ знайомий, мешканець села Уладівка Літинського району Павло Іванович Ткачук, 45 років поспіль наполегливо збирав перлини народної мудрості, присвячені медоносним бджолам. За вказаний час його записник збагатився на 3,5 тисячі приказок і прислів’їв про унікальних комах. Це захоплення Павло ще підлітком перейняв від своїх діда і батька, що мешкали в селі Чеснівка Хмільницького району і протягом життя займалися бджільництвом. Згадує, як батько частував медом усіх, хто заходив до хати; на Спаса розносив слоїки з цілющим наїдком сусідам і родичам, а також хворим людям. До Ткачуків приїжджали по мед і з сусідніх сіл.

До речі, знають Павла Ткачука на Вінниччині не тільки як талановитого педагога, історика і громадського діяча, а й як автора численних поетичних збірок на патріотичні теми. На його вірші написано понад 50 пісень. Павло Іванович також є автором книжки «Уладівко, доле моя!», в якій відтворив багате минуле подільського села. Широковідомий і краєзнавчий музей Уладівської школи №2, де учні вивчають історію рідного села, краю загалом. Відвідуючи його, звернув увагу на відгуки, серед яких і залишений відомим українським письменником Анатолієм Дімаровим: «Вражений побаченим і почутим. Ось які музеї мусять бути у кожній школі України. Схиляюся перед подвижницькою діяльністю цього непересічного подолянина».

Тепер, щоб підтвердити сказане, процитую кілька прислів’їв і приказок із числа зібраних Пав­лом Ткачуком: «Бджоли літають — плоди звисають», «Правда з медом, неправда — з полином», «Диво не в медові, а в бджолі», «Чужина медом не пахне», «Ловив роя, піймав облизня», «Чий мед їсиш, того й хвалиш», «Аби мед, гості будуть», «Щире слово ліпше меду».