Архів
Середа,
10 червня 2020 року

№ 42 (19790)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Постаті

«Увага! У повітрі — Iван Кожедуб!»

Володимир БУРБАН.

Це фото зроблене восени 1944-го після вручення Іванові Кожедубу другої Зірки Героя. Він у кабіні літака Ла-5ФН, побудованого на кошти колгоспника В. В. Конєва. Наступного дня повітряний ас збив на ньому Ю-87, а протягом тижня — ще сім ворожих літаків.

8 червня виповнилося 100 років од дня народження Івана Микитовича Кожедуба (1920—1991 рр.) — легендарного аса, льотчика-винищувача часів Другої світової війни, тричі Героя Радянського Союзу, маршала авіації. Серед пілотів повітряних сил СРСР він збив найбільше ворожих літаків.

У ПЕРЕДСЛОВІ про Івана Кожедуба не зайве згадати блюзнірські просторікування про те, що Росія сама, без України, могла б подолати гітлерівську армаду. Патологічна українофобія!

Мільйони українців згоріли в огні бойовищ, зросили своєю кров’ю кожну п’ядь рідної землі. Тільки у військах чотирьох Українських і 1-го Білоруського фронтів українці становили від 50 до 70 відсотків особового складу. Наші співвітчизники — висококласні командири, серед тодішнього генералітету — 300 народилися в Україні! Зокрема, А. Гречко, Р. Малиновський, І. Черняховський, А. Єрьоменко, А.  Гетьман, Р. Дерев’янко, який підписав акт капітуляції Японії. Ратні подвиги понад двох тисяч українців були відзначені званням Героя Радянського Союзу. В цьому гроні і безстрашні соколи неба — Д. Глинка, О. Молодчий, С. Супрун і багато інших. А Іван Микитович Кожедуб став тричі Героєм. Вважається, що він збив 62 літаки противника, хоча є факти, що їх було на два більше.

На його рахунку унікальний двобій із новинкою авіатехніки — реактивним «Мессершміттом-262», керованим німецьким асом, що збив 180 літаків. Висока майстерність, чіткий розрахунок дали змогу перетворити гордість німецького авіапрому на палаючий факел.

Не раз ворожі льотчики чули в радіонавушниках тривожні попередження: «Ахтунг! Ахтунг! У повітрі — Іван Кожедуб!..».

...Небо вабило його з дитинства, яке минуло в селі Ображіївка Шосткинського району Сумської області в багатодітній селянській родині. Кожедубами, очевидно, називали предків, які славилися умінням дубити шкури корінням і корою. Батько, церковний староста, був людиною начитаною, навіть складав вірші. Малий Іван добре вчився, гарно малював, але не раз замість школи «відбував колію» — випасав громадську худобу.

Закінчивши школу, якийсь час працював бібліотекарем, навчався у хіміко-технологічному технікумі, де й зробив перший крок до неба — став відвідувачем аероклубу, а згодом — курсантом Чугуївського військового авіаційного училища. Його як найкращого випускника залишили викладачем. Із початком війни, перебуваючи в евакуації, І. Кожедуб після багатьох рапортів добився відправки в армію.

Бойове хрещення здобув на Курській дузі. Перший виліт закінчився невдало: його літак, дерев’яний низькоплан, одержав пошкодження та ще й був обстріляний своїми зенітниками.

Незабаром став пілотувати удосконалений винищувач Ла-5, а під час 40-го вильоту збив свій перший літак — бомбардувальник «Юнкерс Ю-87». На другий день поповнив рахунок іще одним ворожим винищувачем, на третій — аж двома. Першу Золоту Зірку одержав у боях за Дніпро — мав уже 20 збитих фашистських літаків. Другої медалі удостоєний 1944 року — за 48 знищених винищувачів. Свій останній бій провів у небі неподалік Берліна, збивши два FW-190. А третя Золота Зірка прикрасила груди Івана Кожедуба після війни — в серпні 1945-го.

Всього уславлений ас провів 120 повітряних боїв, він найрезультативніший в авіації союзників. І це (вдумайтеся!) у віці 23-25 років. Кажуть, два роки він собі приписав. Фантастична бойова біографія!

Пілотом-винищувачем Іван Микитович залишався і після війни, освоїв реактивний МіГ-15. Посідав високі військові пости, йому присвоєно звання маршала авіації. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР. «Романтик неба», «пілот від бога» — називали його військові кореспонденти. Сам він жодного разу не був збитий, володів найвищою технікою пілотування. В аналах воєнної історії зафіксовано його «вільне полювання» у складі сформованого ним «загону мисливців». Він ретельно вів щоденник, де записував хід кожного бою, аналізував, робив висновки, програвав варіанти. Повоєнне покоління пам’ятає книгу його спогадів «Служу Батьківщині», де він, оперуючи багатим фактичним матеріалом, розкривав стратегію і тактику небесних боїв, розповідав про бойове братерство і мужність воїнів.

Іван Микитович Кожедуб не був політиком у нинішньому розумінні цього слова, і судити про нього маємо як про людину-патріота, вірного своєму військовому обов’язку. Перебуваючи переважно у російськомовному середовищі (армія була суціль зрусифікована), говорив із помітним українським акцентом, докидаючи інколи українське слово чи прислів’я. Не забував рідну Ображіївку, допомагав землякам.

Тож нехай віяння епох не змусять нас забути своїх предків.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Статистика погіршилась
Читати
На ринках стало вільніше
Читати
«Стіна»-довгобуд
Читати
В основному орієнтир на Захід
Читати
Карантин і безробіття
Читати
Борються зі страшною недугою
Читати
«Дія» не скрізь діє
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове