• Проблеми галузі

Не було б щастя...

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

В умовах карантину через COVID-19 і кліматичних аномалій почався полуничний сезон на Закарпатті. На які негаразди наражаються власники цього перспективного бізнесу та працівники в нових реаліях?

_{Перспективи непогані}

ТОРІШНІ погодні умови далися взнаки у ягідництві Закарпаття, зокрема у Виноградівському районі. Якщо ще незадовго до початку сезону фахівці передбачали збільшення плантацій до трьох із половиною тисяч гектарів, то сьогодні вони констатують зворотний процес. Деякі господарі рішуче переорали свої поля, оскільки зазнавали серйозних втрат. Але за всіх негативних обставин, вважає відомий агроном Василь Яцканич, засаджена суницею садовою (це наукова назва, полуниця фактично є синонімом) площа все одно чимала — понад півтори тисячі гектарів.

При цьому географія ягідних полів за десятки років змінилася до невпізнанності. Якщо раніше центрами ягідництва вважалися села, то сьогодні у районі найбільшим виробником полуниць стало місто Виноградів. Цією культурою засаджені як великі пайові ділянки, так і городи біля приватних будинків. З усієї площі можна видати «на-гора» щонайменше 20 тисяч тонн ягід.

Закарпатські ягоди достигають на два тижні раніше, ніж у центрі країни, тож вони легко конкурують із ними. Наприкінці травня на Виноградівському оптовому ринку ціна за кілограм становила від 60 гривень. Основні покупці — оптовики й дрібні оптовики з Києва та західних областей. Але, як повідомляють аналітики оптово-роздрібного підприємства «Шувар», нині виробники зберуть чи не найгірший за останні п’ять років урожай. Холодна погода, зокрема щонайменше чотири хвилі приморозків, які «пройшлися» ягідними плантаціями, позбавили деяких площ близько 30% очікуваного врожаю. Через брак сонця ягода дуже погано достигає. До того ж сезон українських полуниць розпочався на тиждень пізніше, ніж рік тому, — в перших числах травня.

_{Ретро-сорт повертається}

ПО ЗМОЗІ закарпатські фермери намагаються захистити ягоди від хвороб, спричинених дощами й холодом. Крім того, більшість виробників відають перевагу сучасним гібридним сортам з комерційними перевагами: ягоди мають красивий вигляд, високі властивості до транспортування на великі відстані. Хоча разом із цим вони позбавлені якостей, притаманних деяким традиційним. Саме тому виноградівський спеціаліст аграрної галузі Василь Михайлович Яцканич вирішив відродити популярний сорт Зенга Зенгана. Він був виведений у Німеччині в 1954 році, а згодом потрапив і на поля в СРСР, в тому числі й в Україні.

Зенга Зенгана — улюблений сорт колгоспного минулого: полуниці мають привабливий колір, виразний солодкий, із кислинкою, смак, розкішний аромат. На відміну від сучасних («гумінових») гібридів Зенга Зенгана делікатніший при транспортуванні, тому його намагаються реалізувати перевізникам, щойно ягоди починають жовтіти.

Цей ретро-сорт було посаджено на базі ТОВ «Райдуга» у селі Підвиноградів площею два гектари. Господарські справи тут безпосередньо вирішує аграрник Іван Голубка, який має чималий досвід у вирощуванні сільгоспкультур та в організації процесу. Перш ніж запускати ягідний проєкт із Зенга Зенгана, у сільгосптоваристві добре підготувалися, щоб не лише виростити урожай, а й реалізувати його в повному обсязі. Підприємство, яке займається переробкою, розташоване в сусідньому Хусті й залюбки приймає ягоди.

_{Готові попрацювати вдома}

І НАРЕШТІ, про ще одну важливу складову — робочі руки. Європа реально потерпає від нестачі мігрантів, особливо в сільському господарстві. Причина очевидна: COVID-19 обвалив мости трудової інтеграції, тисячі заробітчан, зокрема з України, не приїхали на тамтешні поля.

Зазвичай цієї пори до Польщі прибувало багато сезонних працівників з нашої країни. Але сьогодні більшість польських виробників полуниць мають у своєму розпорядженні менше третини працівників. Фермери ще сподіваються, що останні встигнуть прибути до збору врожаю, позаяк достигання плодів затримується через погоду. Однак це допоможе лише у разі, якщо уряд найближчим часом максимально спростить процедуру в’їзду заробітчан.

Тим часом польський міністр охорони здоров’я Лукаш Шумовський сповнений занепокоєння, що залучення українців може спричинити більше поширення коронавірусу. Тому полякам рекомендовано орієнтуватися на місцеві трудові ресурси, задля цього там навіть розгорнули пропаганду привабливості сільгоспробіт. Мовляв, це найкраща праця у світі: особливих навичок не потрібно, трудишся на свіжому повітрі й на безпечній відстані від інших, хороша оплата. Це реальна справа, в той час коли інші галузі мають труднощі з працевлаштуванням. Подібна ситуація і в Естонії. За підрахунками тамтешніх аграріїв, для збирання близько двох тисяч тонн ягід їм потрібно півтори тисячі робітників з України.

Утім, наші трударі із задоволенням готові збирати врожаї й у вітчизняних «плантаторів». У тому ж Підвиноградові підготовлено приміщення для тимчасового мешкання бригади чисельністю 50 чоловік. Умови праці — за всіма стандартами, передбаченими законом. Основу збирачів суниць становлять жителі гірських районів. Оплата — 6 гривень за 10 кілограмів зірваних ягід.

Тож чи не вперше за останнє десятиліття нестачі трудових ресурсів у закарпатських фермерів поки що нема. У цьому аспекті COVID-19 полегшив життя роботодавцям. Точно, як у прислів’ї: «Не було б щастя, та нещастя допомогло».