• Відкритий лист Президенту України

Питання державної ваги

Павло ДОСТОЄВСЬКИЙ,

професор, почесний академік НААН України, заслужений працівник сільського господарства України.

ШАНОВНИЙ Володимире Олександровичу! Звертаюся до Вас, оскільки вбачаю пряму загрозу продовольчій безпеці нашої держави внаслідок безпрецедентних обсягів щорічного експорту зерна і знищення вітчизняної галузі тваринництва.

За період незалежності України, особливо в останні шість років, ця галузь цілеспрямовано руйнується. Як свідчать офіційні дані Держкомстату, за цей час поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) скоротилось у 6,8 разу, в т.ч. корів — у понад чотири рази; свиней — у п’ять разів; овець і кіз — у шість.

Щороку в Україні зникає 800—900 тваринницьких ферм, після їх ліквідації сільське населення втрачає роботу і мігрує у пошуках кращої долі, а села без людей вимирають. Упродовж останніх років із реєстру населених пунктів виключено 200 сіл, а понад 400 мають тільки по 15—20 мешканців. Наявне поголів’я сільгосптварин доведене до критичної межі й не здатне забезпечити наше населення молоком і молоко-продуктами, м’ясом і м’ясопродуктами згідно з фізіологічними нормами. Внаслідок цього українці споживають продуктів тваринництва лише на 40—50% норми, а виробництво м’яса спотворено — частка м’яса птиці в ньому становить майже 70%, свинини — 23%, а яловичини — лише 7%. У щоденному раціоні українця свинини і яловичини повинно бути вдвічі більше.

Україна посідає друге місце з експорту зерна (після США) та перше місце у світі з експорту соняшникового шроту, в той час як ціни на внутрішньому ринку на ці товари зашкалюють. Та й реалізація сировини не дає необхідних прибутків — фуражне зерно краще використовувати для розвитку вітчизняного тваринництва й експортувати продукцію з нього. Бездумний щорічний експорт 50 млн тонн зерна (70% від валового виробництва) — це злочин перед власним народом. Бо спочатку необхідно забезпечити своє населення продовольством, тобто спрямувати збіжжя (потенційні корми) на розвиток галузі тваринництва, а вже потім думати про продаж зерна за кордон.

Ми є свідками парадоксу, коли виробництво тваринницької продукції щорічно зменшується, а експорт збільшується, що й призвело минулого року до зростання цін на молочні й м’ясні харчі на внутрішньому ринку на 30—40 відсотків. Ціни в Україні на тваринницьку продукцію вищі, ніж у сусідніх країнах. 20—25% вітчизняних молокопродуктів фальсифікуються шляхом уведення до їх складу олій, частка підробленого вершкового масла становить 45%, низької якості м’ясні продукти.

На державу насувається серйозна загроза щодо продовольчої безпеки, ситуація у тваринництві навіть не тривожна, а катастрофічна, наслідки можуть бути непередбачуваними та небезпечними. Враховуючи те, що цього року прогнозується низький урожай ранніх зернових, ситуація може ще більше уск-ладнитися.

Чому так сталося? На мою думку, а я працюю в агропромисловому комплексі України майже шість десятиліть, основна причина пов’язана з відсутністю в аграрній державі вже шість років віцепрем’єра з питань АПК, а тепер ще й залишилися без профільного міністра. Село покинули напризволяще, мовляв, нехай виживає без підтримки держави.

Останні чотири міністри агрополітики (І. Швайка, О. Павленко, Т. Кутовий, М. Мартинюк) — не фахівці, не професіонали, які не були здатні очолювати таку важливу галузь, а задовольнялися тільки ростом валового збору зерна та збільшенням його експорту. У міністерстві не залишилося фахівців-тваринників. На жаль, так сталося, а може, й заплановано, що протягом шести років нікому професійно оцінити критичну ситуацію у галузі тваринництва та внести пропозиції стосовно вжиття невідкладних заходів для порятунку галузі.

Україна серед найбільших аграрних країн світу має найвище співвідношення орних земель до загальної займаної території — 75%. Маючи такий потенціал, родючий чорнозем, працьовитий народ, ми виробляємо замало білкових харчових продуктів (м’яса і молока). Дуже прикро, але нашу країну визнали найбіднішою в Європі з-поміж 42 європейських держав. Ми витрачаємо на їжу майже 40% прибутку сім’ї (це 93-тє місце у світі), в той час як європейці у середньому — не більше 12% (Велика Британія — 10%, Нідерланди — 10,5%, Ірландія, Швейцарія, Австрія — 9,5%). Середня тривалість життя в Україні становить 72 роки, у Західній Європі — на 10 років більше. Недолугі реформи, некваліфіковані керманичі держави призвели до такого становища населення у ХХІ столітті.

З огляду на брак тваринницької продукції та, ймовірно, невисокий збір раннього збіжжя нинішнього року необхідно зробити все можливе і неможливе, аби не допустити зниження рівня забезпеченості населення України харчами і, не дай Боже, довести до погіршення показників постачання продуктів, у т.ч. тваринного походження.

Що необхідно зробити? Перше і найважливіше — розділити надуманий конгломерат Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Віддайте селянам їхнє Міністерство сільського господарства з розумним, досвідченим аграрієм на чолі.

Друге. Терміново необхідна постанова Уряду про заборону експорту всіх видів зернових, висівок, макухи і шроту — соняшникових, соєвих, ріпакових тощо.

Третє. Пропоную зібрати групу керівників господарств з інтенсивним розвитком тваринництва та високою рентабельністю, науковців, відповідальних представників міністерства і розробити тактику та стратегію з порятунку тваринницької галузі України. За необхідності слід змінити підходи до надання дотацій в окремих галузях АПК із метою припинення скорочення поголів’я, мотивувати сільгосппідприємства, фермерів, власників особистих підсобних господарств до нарощування виробництва тваринницької продукції. В аграрній державі повинна бути системна планово-ринкова аграрна політика, а не стихійна, ніким не контрольована.

Вношу пропозицію запросити на зустріч з очільником Мінекономіки та до складу робочої групи Героїв України — М. С. Васильченка (Черкаська обл.), О. Г. Коросташова (Полтавська обл.), В. О. Дідківського (Житомирська обл.), З. М. Гришко (Одеська обл.), а також В. П. Даниленко (Київська обл.) і А. А. Волкова (Запорізька обл.).

Я також професійно підготовлений до зустрічі та розмови на цю важливу тему з Президентом України, Прем’єр-міністром чи з профільним міністром. Готовий стати радником із питань тваринництва нового міністра.