Сільські Вісті

Архів

П’ятниця,
5 червня 2020 року
№ 41 (19789)

Про нас

Поточний номер

Передплата

Шукати фразу повністю

Версія для друку На головну

Це цікаво

Знахідки у старій хаті

Віктор КАЛЮСЬКИЙ.

Вінницька область.

Одразу двома цікавими експонатами поповнився нещодавно «Етноісторичний флай-парк «Нагоряни», що на правах філії входить до складу Могилів-Подільського районного музею етнографії і народного мистецтва імені Марії Руденко. Про це повідомив його науковий співробітник Сергій Шибінський.

ЙДЕТЬСЯ про вулик-дуплянку і призовну повістку на службу до царської армії, датовану 1874 роком, які він випадково знайшов у селі Бернашівка. На перший погляд, ніби й немає нічого спільного між старовинним побутовим предметом й тогочасним офіційним документом, але, як з’ясувалося, один без одного ці артефакти не змогли б дійти до наших днів.

— Річ у тім, що за основним місцем роботи я працюю завідувачем відділу інфраструктури, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, енергетики і захисту довкілля Могилів-Подільської райдержадміністрації і у службових справах вивчав на місцевості проблему жителів Бернашівки, які страждають від підтоплень жител селево-грязевими потоками з городів, — розповів Сергій Володимирович. — У спілкуванні з керівником громади Валентиною Пипик зачепили ми також історію села і його майбутнього. Адже поселення розташоване зовсім близько від Новодністровської ГЕС і всі нинішні біди люди пов’язують із захисною дамбою на лівому березі Дністра. Я розповів Валентині Павлівні, що займаюся ще й музейною справою, проваджу науково-дослідницьку роботу, працюю над збереженням історії рідного краю, збираю матеріальні свідчення минулого. Це зацікавило мою співрозмовницю, і вона сказала, що у неї якраз є оригінальний експонат, й презентувала вулик-дуплянку. Видовбаний у стовбурі старої верби, він має метрову висоту, а в діаметрі 40 сантиметрів і був без «шапки-козирка» й ніжок. А вже вдома, очищаючи від бруду й сміття дуплянку, я вийняв затичку лотка вулика і викинув її в корзину, але цієї ж миті пожовклий від часу папір привернув мою увагу друкованим текстом. Обережно, не поспішаючи, розгорнув знахідку і був вражений прочитаним. Переді мною лежало «Свидетельство о явке к исполнению воинской повинности», видане 1874 року могилівським повітовим із військової повинності на ім’я Миколи Рудя.

Сергій Шибінський переконаний, що це якраз той випадок, про який кажуть, що на мисливця й здобич біжить. У цій ситуації стали в пригоді удача пошуковця і нюх дослідника.

Що відомо у Бернашівці про Миколу Рудя? Валентина Пипик розповіла, що від старожилів села чула таке прізвище і його нащадки жили саме у тій старій хаті, що зараз розташована на земельній ділянці, яка належить їй із чоловіком на правах власності.

— Я в ту хату дуже рідко заходжу. Вона якась незвичайна — в ній усе не так, як в інших будинках. Насамперед покрита вона довгими листками грубої однохвильової жерсті, стеля у двох кімнатах не плоска, як зазвичай, а дильовано-ламана, у сінях видно конусоподібний димохід із чотирма отворами для коптіння і тривалого, мабуть, зберігання там продуктів. На цвяхах у сінях і попід жерстю на горищі ще зберігаються пучки різних трав, які збирала остання мешканка хати баба Оксана.

Вона доводилася дружиною сина того самого Миколи Рудя, якому виписали повістку до царської армії. Сьогодні в селі немає жодного його нащадка. А щодо повістки, то можна по-різному трактувати зараз цей документ, але він свідчить, що за всіх часів було священним обов’язком чоловіків захищати рідну землю.

Версія для друку На головну

З повідомлень інформагентств

Безробіття зросло

Два рекорди

Майже як раніше

Відійшов у вічність геній

Розікрали «подушку безпеки»

Дзвінкі червінці

Електронно та автоматично