Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Любов і карантин

Про Таню Мону Лізу, Сашка Цигана та ще про дещо...

Володимир РИНДЕНКО.

с. Іванове Селище

Глобинського району

Полтавської області.

І коли воно все оце скінчиться? Я про обмеження і карантин. Із цим карантином ну просто біда і суцільні незручності. Конфузи і конфлікти. Не знаю, як там в інших місцях, а у нас, я вам скажу, — нерви і психоз. Ось хоча б узяти мою дружину Галю. Вчора приходить із супермаркету зовсім без настрою і заявляє таке: «Кума Галушка пройшла повз і не привіталася. І що воно за людина така? Ніколи не можна второпати, що в неї в голові коїться». А я їй кажу, мовляв, то все через маску — вона тебе просто не впізнала. Треба було обізватися, поздоровкатися. А дружина: «А чого я маю першою вітатися? Теж мені принцеса!». Ну з жінками все ясно, з ними таке часто буває. А от незавидна пригода, що трапилася з охоронцем цього ж маркету, змушує задуматися, зробити висновки і потребує детальнішої оповідки. А тому для шановного читача — трішки передісторії.

Жив-був у нашому приміському селі такий собі чоловічок Сашко Козякін. За смаглявість свою вроджену удостоївся прізвиська Циган. До роботи по господарству аж ніяк не був гарячий. Тож по великому блату батько пристроїв його на службу в органи, та ще й не куди попало, а в славний підрозділ ДАІ. Сашко в органах надовго не затримався: по-перше, як і пророкував начальник відділу: «З прізвищем Козякін у міліції довго не служать!», а по-друге — той Сашко Циган так розперезався, що якось «зДАІв» родича столичного цабе. І вирядили тоді хлопа з органів, як старшу дружку. Кілька років Сашко перебивався сякими-такими підробітками. Аж тут угледів оголошення про набір охоронців у супермаркет — саме те, що треба для дебелого чоловіка. Зиркай по сторонах, щоб якась бабуся потайки не запхнула бублика в кишеню, та являйся на роботу без зрадницького запаху вчорашньої гульні. Ото й усе. Не робота, а рай.

У цьому ж супермаркеті працювала касиром Таня. І працювала з душею. Все у неї виходило до ладу. Завжди привітна, літнім людям усміхається та бажає здоров’ячка й гарного дня. А з молодшими жартує і може навіть якесь гостреньке слівце вставити. І сама з виду дуже мила і загадкова, за що прозвали її між собою покупці Мона Ліза, з гарним скромненьким манікюром і ледь усміхненими очима, в яких можна втопитися. Ну просто тобі портрет із якоїсь картинної галереї. Сашко Циган частенько крутився саме побіля цієї каси. Видно було, що Таня йому подобається, і він, як той гоголь, втягував своє не по роках солідне черевце, закидав голову назад і шпурляв неоднозначні погляди на обраницю. Інколи, щоб утвердити свою значущість, Сашко Циган гримав на покупців. Ось і цього разу, уздрівши інтелігентного з виду миршавенького молодика-порушника, який, на думку охоронця, затулив свій писок ненависною маскою не так, як треба, Сашко надумав піднятися в очах Тані-касирки ще на один щабель. Він у грубій формі зробив зауваження порушнику, але акція пройшла непоміченою — касирка була зайнята роботою. Тоді Циган вдруге гаркнув на порушника і смикнув того за рукав. Сашко смикнув, а той інтелігент чи то в ногах мав якусь слабкість, чи в душі незгоду, а може, просто спіткнувся і буцнув охоронця лобом та й попав тому прямісінько в носа. Охоронець поточився, незграбно впав і вибив переднього зуба. От і скажіть, будь ласка, нащо нам така морока з отими масками. І порушника-інтелігента, як кажуть, шукай вітра в полі — був у масці, і Сашкові Цигану неприємність і великий збиток — самі знаєте, скільки коштує новий зуб. А якщо докопатися до глибин, так би мовити, знайти першопричину цієї історії, то в усьому цьому винна адміністрація магазину. Нічого брати на роботу таких красунь. Ні, воно, звісно, для очей приємність і радість велика, але знову ж таки — я сам неодноразово залишав Тані-касирці кілька гривень зі здачі. Воно, звичайно, мізерія, але… Але, якщо прикинути збитки, які я за місяць наніс сімейному бюджету і про які, на щастя, не знає моя Галя, то виходить… А якщо порахувати за рік?! То постає конкретне запитання до влади і безпосередньо до адміністрації магазину — скільки це продовжуватиметься і якого біса?!

Досить того, що музеї образотворчого мистецтва по всій країні на карантин позакривано. Так, бач, ще й у продмазі хочуть Танину неземну красу від людей трудящих під антипандемічною маскою приховати. У-у-у, ганебні душителі високого мистецтва!.. Леонардо да Вінчі вам у печінки!.. З усією його палітрою...