• Людина та її справа

Паралельні світи Василя Югаса

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Трудовий стаж начальника відділу культури Виноградівської РДА заслуженого працівника культури Василя Югаса почався з роботи гончарем, після того як не вдалося вступити до Ужгородського художнього училища. На керамічному заводі молодий працівник за кілька місяців опанував найвищі ази гончарної справи. Вже в перший рік роботи до нього зверталися, щоб «викрутив» вазу на подарунок.

_{Повороти долі}

ЯКОСЬ у колективі готувалися до свята. Василь разом із сином директора заводу Юхимом придумали організувати концерт. Програма, яку склали два «шоумени», мала успіх. Директор заводу викликав Василя в кабінет і спитав про подальші плани в житті. Юнак відповів, що його мрія стати майстром-гончарем.

Натомість директор порадив хлопцю йти артистичною стезею. Бо має вроджений хист до цього виду мистецтва. Василь пообіцяв подумати. І того ж року вступив до культосвітнього училища в Хусті. Його відразу запримітив режисер Сергій Гержик — відома постать у театральному житті Закарпаття. Він запросив Василя на головну роль у дипломній роботі випускників. Подивившись виставу, журі з Києва запропонувало головному виконавцеві роботу в кількох театрах України на вибір.

Але талановитий юнак був іще тільки першокурсником, до того ж йому треба було відслужити у Збройних силах. Він потрапив у радіополк, дислокований у Німеччині. Звісно, й тут не обійшлося без концертної діяльності. Пісні, фокуси, жонглювання — все це він демонстрував на святкових заходах, які сам і організовував. А ще малював дембельські альбоми, плакати, складав макети військових полігонів... Усе робив із задоволенням.

_{Комерційний театр часів соціалізму}

ПІСЛЯ служби в армії Василь успішно закінчив Рівненський інститут культури. Проте вдома роботи за спеціальністю не було. Новоспечений режисер роздумував недовго: запропонував працівникам відділу культури створити дитячий театр, який працював би на самофінансуванні. Чиновники були не проти, але захотіли перевірити його на ділі. Оскільки розмова відбувалася напередодні Нового року, то запропонували зіграти роль Діда Мороза в районній агітбригаді, котра вела перед у новорічних вітаннях.

Готовність новоспеченого колективу особисто перевіряв секретар райкому. Артистичне привітання Діда Мороза йому настільки сподобалося, що він відкоркував пляшку «Шампанського» і пригостив «агітаторів».

Ось так і з’явився перший комерційний театр на Виноградівщині, та, мабуть, і в усій Україні. Це були часи абсолютного панування соціалістичної системи: заробляти могла тільки держава, а громадяни мали бути тільки найманими працівниками. Охочих працювати в дитячому театрі вистачало. Підготувавши першу виставу, почали демонструвати її у дитячих закладах. Ціна вхідного квитка — 20 копійок. Через два місяці режисер театру отримав свою першу зарплату — 74 карбованці.

Однак невдовзі з’явилася вакансія методиста відділу культури, а згодом Василя запросили на посаду директора районного будинку культури. І почалися нескінченні чиновницькі обов’язки: контроль за звітуванням, державні заходи з нагоди політичних подій і ювілеїв, а разом із цим — захист своїх працівників за часів заборгованості зарплат, нерви, чиїсь образи і підозри. Не раз керівникові райвідділу перепадало на горіхи. На 23 році незалежності ще й догану отримав, бо закінчив свій виступ… словами «Слава Україні!».

Та все ж було немало любого серцю: репетиції й виступи дитячого і лялькового театрів. Завдяки підтримці дружини Наталії, творчому запалу учасників театр Василя Югаса неухильно здобуває вершини. Обидва колективи 10 років тому отримали звання «зразкового». Це новий статус, що означає затвердження посади керівника гуртків із відповідною платнею. Через дитячий театр Югаса пройшли сотні юних аматорів, які у дорослому житті стали успішними журналістами, акторами, підприємцями, педагогами... Серед вихованців і дочки Василя Степановича — Наталія і Віка. Наталія стала педагогом, а Віка здобула у Харкові вищу театральну освіту, стажувалася за кордоном і попри запрошення залишитися працювати в Харкові повернулася до рідного Виноградова.

_{Віртуоз лялькового мистецтва}

ВІКТОРІЯ Югас взяла під професійну опіку колектив лялькового театру, створений батьком. На початку нинішнього року дійство «Вертеп» виноградівських театралів здобуло Гран-прі на фестивалі у Рівному, а режисер Василь Югас отримав найвищу Міжнародну відзнаку «Уніма». Потім — перемога на престижному фестивалі у Мукачеві... Сьогодні театр має чимало запрошень із міст України, їх чекали і в Грузії, але на поїздки бракує коштів. Юні театрали їдуть практично за свій рахунок. Завдяки майстерності Василя Югаса весь театральний інвентар «пересувний». Колеги дивуються, що сценічні декорації можна доставляти громадським транспортом…

Торік Василеві Югасу виповнилося 60. Сфера, в якій він працює, і сьогодні фінансується за залишковим принципом. Чи не виникає у нього розчарувань із цього приводу? «Жодних, — усміхається він. — Коли у наш край приїжджають гості, то їм показують не заводи, не базари, а рівень культури, цивілізованості — пам’ятники, архітектуру, музичне мистецтво, живопис. Хіба це може не надихати?»