• Про це говорять

Сурогатна мама з України

Олена КОЩЕНКО.

За даними експертів, сьогодні десятки тисяч наших співвітчизниць заробляють сурогатним материнством — виношують дітей для іноземців. Тим часом викладений в Інтернеті відеорепортаж із київської клініки репродуктивної медицини «Біотех» укотре привернув увагу суспільства до великих проблем у цьому специфічному бізнесі.

У ПОКАЗАНОМУ ролику — кімната, де в маленьких ліжечках лежать близько півсотні немовлят... Це діти, народжені в період карантину в Україні нашими жінками для іноземних подружжів із 27 країн. Усі немовлята перебувають під цілодобовим наглядом нянь і лікарів у столичному готелі «Венеція», очікуючи відкриття кордонів, коли їх зможуть забрати батьки. Бо через карантин і пов’язану з ним неврегульованість вітчизняного законодавства із цим виникли труднощі.

Відео викликало бурхливу хвилю суспільного резонансу. Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова відправила в готель із перевіркою ювенальну поліцію. Згодом вона визнала, що порушень з боку клініки нема. Всі документи на новонароджених і угоди генетичних батьків із клінікою в порядку — в дозвільних рамках вітчизняного цивільно-правового законодавства. Проте сурогатне материнство в нашій країні, як масове явище, омбудсмен засудила: «Україна стала країною — донором народження для іноземців дітей, а технології сурогатного материнства в нас рекламуються та представляються як «товар високої якості».

Власне, цією заявою Денісова ніякої Америки не відкрила. Всі посвячені у справу високопосадовці (і в Офісі омбудсмена також) добре знають, що сурогатне материнство в нас давно є високоприбутковим і добре розвиненим бізнесом. За статистикою Мінохорони здоров’я, впродовж останнього десятиліття число дітей, які народилися таким шляхом, зросло навіть не у десятки, а у понад сто разів. Сьогодні в країні працюють більш як чотири сотні клінік репродуктивної медицини, до яких безплідні подружні пари з усього світу шикуються в чергу.

Передовсім їх приваблює ціна на послугу сурогатного материнства. Вона коливається в межах від 35 до 70 тисяч доларів. У той час як у США пересічна вартість такої програми — 300 тисяч доларів, у Західній Європі — 150 тисяч євро. Також українські жінки зажили у світі доброї слави як матері з хорошою генетикою. І, що не менш важливо, вони чесні й відповідальні.

Сьогодні наша країна — одна з небагатьох у Європі, де комерційне сурогатне материнство дозволене законодавчо. А після того, як Таїланд та Індія заборонили народжувати дітей з допомогою допоміжних репродуктивних технологій, Україну стали називати «Меккою сурогатного материнства». З усього світу до нас приїздять подружжя, які не можуть мати дітей. У відповідь на попит тут як гриби після дощу з’явилися посередницькі агентства допоміжних репродуктивних технологій. Водночас окремого закону про сурогатне материнство в нас нема. Агентства та клініки користуються певними положеннями Сімейного кодексу України, Правилами державної реєстрації актів цивільного стану, а також наказом «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» Міністерства охорони здоров’я.

Власне, а що спонукає наших співвітчизниць виношувати дитинку для іноземців? Відповідь, на жаль, безсумнівна: у 99,9% випадків — це бідність їхніх сімей, хронічне безгрошів’я. І хоча від репродуктивних клінік їм зазвичай перепадає п’ята, щонайбільше четверта частина з того, що платять іноземці, все одно для них це великі гроші. Як засвідчують опитування всеукраїнської організації «Ла Страда», де запроваджено службу психологічної підтримки сурогатних матерів (державної нема досі), здебільшого жінка іде на такий крок заради придбання житла. Ще хтось роками не має змоги капітально відремонтувати хату чи квартиру…

Очевидно, що державні інституції сьогодні не виконують своїх головних функцій — вони не спроможні забезпечити громадянам умови для гідного життя. Тотальні злидні — ось корінь багатьох негараздів нашого суспільства. На жаль, високопосадовці про це ні пари з вуст, коли коментували відео з клініки репродуктивної медицини «Біотех». Натомість гнівно таврували чинне законодавство у царині застосування репродуктивних технологій, яке допускає «вивезення дітей за кордон». Тоді ж від них пролунало чимало пропозицій на кшталт дозволити застосування репродуктивних технологій методом сурогатного материнства «виключно для громадян України».

Годі казати про те, чи багато безплідних подружніх пар у нас мають 50 тисяч доларів, щоб скористатись удома послугою, яка дасть відчути цим людям, що вже втратили надію, радість батьківства. Водночас майже нереальною є підтримка таких програм державою. Тож, вірогідно, у разі заборони сурогатного материнства для іноземців наші співвітчизниці, вже за тіньовими схемами, виїжджатимуть на такий «заробіток» за кордон.

Власне, і в Україні, певні фахівці, процвітає нелегальний «сурогатний» бізнес. І карантин йому чомусь не завада. Так, місяць тому поліція викрила у Києві групу з п’яти українців та трьох громадян Китаю, яка перепродавала в останню самотнім чоловікам нетрадиційної орієнтації немовлят, народжених у результаті штучного запліднення сурогатною матір’ю. Схема працювала так. Після пологів мати-українка давала згоду на заміну батьків у свідоцтві про народження. Затим громадянин КНР, маючи документи, що підтверджують його батьківство, вивозив дитину за межі України.

До організації схеми виявилися причетними керівники однієї зі столичних медичних клінік, що надає послуги у царині репродуктивної медицини. «Нині перевіряються ще 140 громадян КНР стосовно причетності до купівлі новонароджених дітей в Україні з порушенням чинного законодавства», — повідомило МВС.

Сурогатне материнство набуло вже, на жаль, не контрольованих державою масштабів. І ніякі поліцейські операції не здатні впоратись із проблемою, поки залишатиметься основна — хронічні злидні українського суспільства.