Архів
П’ятниця,
29 травня 2020 року

№ 39 (19787)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

Двічі в одну річку

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

На початку травня на Дніпропетровщину нарешті завітали дощі. За прогнозами місцевих синоптиків, опади, найвірогідніше, сягнуть місячної норми, та це навряд чи зарадить ситуації, яка склалась у регіоні з водою.

ЧИ ДІЙСНО становище настільки критичне? Зателефонувавши у кілька сіл області, донедавна не бідних на воду, скрізь почув одне й те ж: якщо в колодязях вода ще не зовсім зникла, то до цього йде. «Два-три відра витягнеш, — повідомив із Маломихайлівки Сергій Плєхов, — а третє вже буде з мулом і характерним запахом».

Цього року з ранньої весни навіть на таких чималих річках області, як Оріль та Самара, а також побіля Монастирського і Зеленого островів Дніпра дружно заходилися будувати свої греблі бобри. В дикій природі все закономірно: бобри нутром відчувають, що з водою буде сутужно, тому й мостять загати, аби вони затримували життєдайні потоки.

Більшість науковців Інституту проблем природокористування та екології, а також кількох місцевих університетів, активісти численних природозахисних громадських організацій і формувань закликають не сидіти склавши руки, а починати очищувати засмічені річки, ставки, озера та інші водні об’єкти області. Тонни побутового непотребу й будівельних відходів, звезені на узбережжя, потрапляють у русла річок, у ставки та озера, перекривають балки, рівчаки і схили. Ще недавно чотири річки регіону: Кільчень, Татарка, Мокра Сура і Берестова — вселяли гордість. Нині вони засмічені горами мотлоху і твердих відходів.

Науковці Дніпропетровщини закликають створювати якомога більше штучних котлованів-резервуарів і басейнів, куди збігала б і де затримувалася б прісна дощова вода. Зрозуміло, такі водосховища наповнюватимуться літніми опадами насамперед у низинах. Але їх варто створювати і на пагорбах. Адже головна мета подібних споруд — поповнення ґрунтових вод. Це цілком прийнятна та реальна програма.

Противники цієї ідеї, насамперед Регіональне управління водних ресурсів області, категорично відкидають пропозиції вчених, називаючи їх абсурдними. Натомість керівництво цієї владної установи пропонує перегородити Оріль від витоку до впадання у Дніпро кількома десятками так званих перекатів. Як пояснює заступник начальника управління Ігор Потапенко, «ми виймаємо пісок із дна, ґрунт, який є поруч, лаштуємо у невеличкі дамби, і вода залишатиметься у заглибленнях». За словами чиновників, цей «грандіозний» намір, утілений у проєкті «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану русла річки Оріль» вартістю не менше 112 мільйонів гривень, порятує тутешні малі й середні річки. Насправді ж, на думку більшості учених та активістів, за цим криється підступний задум керівників Регіонального офісу водних ресурсів Дніпра щодо видобутку піску з річки.

Інститут проблем природокористування та екології однозначно оголосив цей проєкт таким, що не відповідає сучасним науковим і законодавчим вимогам. Категоричним є і висновок професора кафедри гідротехнічних споруд Національного університету водного господарства України Дмитра Стефанишина: «Після локального добування третини мільйона кубів піску з дна Орелі її водність не збільшиться». Попереднє Міністерство екології і захисту довкілля не тільки рішуче відхилило проєкт водників із Дніпра, а й звинуватило їх у навмисному підтасуванні фальшивих оцінок впливу «планової діяльності на гідрологічний стан річки Оріль».

Здавалося б, усе зрозуміло. Але тільки не місцевим чиновникам: вони вирішили спробувати ще раз зайти в одну і ту ж Оріль. Як відомо, нова влада «слуг народу» ліквідувала колишнє Міністерство екології, перетворивши його на доважок Міністерства енергетики. До нього й завітали гості з Дніпра із вищезгаданим проєктом. І дістали схвалення на його втілення! Як таке могло статись, в обласному центрі ніхто не втямить. Може, спрацювала давня схема: обіцянка щедро поділитися коштами від реалізації річкового піску?

А найприкріше те, що у бурхливому вирі цього конфлікту ніхто не переймається долею інших річок області, котра, як і вся країна, гостро потерпає від браку води. Таке враження, що ніхто з її чільників не збирається тут жити далі...

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Пацієнт скоріш живий
Читати
Продовжуємо хворіти, одужувати
Читати
Тенденція та сама
Читати
Початок року не вдався
Читати
Стимулюють на папері
Читати
Ще один тест
Читати
Наживалися на страхах
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове