Спрагла Україна

Олена КОЩЕНКО.

Притока Дніпра річка Тетерів, що протікає Житомирщиною та Київщиною, — чи не наймальовничіша в Україні. Такого її зневоднення, як нинішнього року, за всю історію спостережень не було.

Нестача води стає гострою проблемою не лише Півдня України, а вже й центральних і північних її регіонів, де нинішнього року аномально обміліли річки та водосховища. Що відбувається?

_{Суха осінь, безсніжна зима}

УПЕРШЕ за 120 років ми опинились у ситуації, коли гідрометеорологічні умови можуть спричинити обмеження використання води, повідомило Державне агентство водних ресурсів. Через змілілі природні джерела живлющої вологи потерпають і великі міста з їхніми неабиякими питними потребами, і невеликі села, мешканці яких користуються водою з колодязів. Зокрема, відсутність навесні повені на річках Чернігівщини позначилася на рівні ґрунтових вод, які є джерелом питної води для жителів багатьох населених пунктів області. Як зазначив заступник начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів Андрій Скумін, хоча цього літа доступ до питної води ще не буде критичним, однак уже зараз можна прогнозувати проблеми для селян із сінокосом (бо заливні луки — це традиційно площі для збору сіна), а також випасом худоби.

Подібна ситуація і на Волині, де вперше за сто років гідрологічних спостережень весняної повені також не сталося. Жодна з річок краю не вийшла на заплаву, хоча зазвичай цей процес починається ще в середині лютого. «Таку ситуацію зумовили аномально тепла зима, відсутність снігового покриву та достатньої кількості опадів. За спекотного та сухого літа — це загроза для водойм регіону», — констатує заступник начальника Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислав Кравчук. Нинішньої весни по області випало лише 49% середньомісячної норми опадів.

Практично по всій країні у більшості водоймищ, які живлять великі міста, з дня на день падає рівень води. Наприклад, житомиряни п’ють воду з водосховища «Відсічне». Як зазначив керівник місцевого водоканалу Андрій Нікітін, нині рівень води зменшився на два метри проти звичайного. Поки що перебоїв із водопостачанням нема. Великою мірою завдяки тому, що завчасу змогли наповнити ще одне, резервне, — «Дениші». Запасу води у ньому орієнтовно місяців на чотири.

У Гідрометеоцентрі повідомили, що у басейні Дніпра за всю весну випала ледь половина кліматичної норми опадів, а його притоки мають ненормально низьку водність. За всі роки спостережень гіршою була гідрологічна ситуація лише вкрай посушливого 1925 року. Особливо складною вона є в басейнах приток Середнього Дніпра, стік яких формує бічний приплив до решти дніпровських водосховищ — Кременчуцького, Кам’янського та Дніпровського. Їхні показники вже сягнули «критичного маловоддя».

Не набагато ліпше із водністю й у басейнах інших річок. Так, цієї весни максимальний рівень Десни на 74 сантиметри нижчий від найнижчої позначки, яку зафіксували у 2015 році за весь період спостережень. А притік води до Дністровського водосховища у квітні був на рівні 47% норми.

Водночас від небувалої посухи потерпають і болота. Скажімо, на Поліссі завжди заболочені ліси стали геть сухими. Місцеві старожили такого не пам’ятають!

Тим часом брак великої води опосередковано зумовлює зростання пожежної небезпеки. Причому, застерігають екологи, проблеми з нещодавніми лісовими пожежами — це тільки початок. Влітку будуть горіти торф’яники. Також найближчими роками на нас чекає масове всихання не тільки соснових, а й вільхових та березових лісів.

_{Водойми в облозі}

ОСНОВНОЮ причиною маловоддя на теренах країни називають невідворотні глобальні зміни клімату. В наших краях він стає дедалі теплішим і посушливішим. Осінь-2019 видалась небувало сухою, а метеорологічна зима з традиційними морозами, снігом і промерзанням ґрунту вперше за 120-річний період спостережень так і не настала. Тож було просто нізвідки взятися весняному водопіллю, під час якого річки промиваються талою водою, виходячи з берегів, а рівень підземних ґрунтових вод підвищується, краще напоюючи землю… Комусь може здатись, що відсутність паводків — це добре для населення, адже не підтоплює їхні будинки та городи. Однак фахівці стверджують, що така ситуація призведе до посухи, обміління водойм та браку питної води.

Втім, не тільки глобальні зміни клімату вплинули на зневоднення країни. Експерти вказують і на чимало локальних рукотворних чинників, за якими — недалекоглядна і не завжди дружня до природи господарська діяльність людини. Передовсім мова про незаконно вириті ставки на річках та струмках, надмірний водозабір з поверхневого рівня для зрошення, розораність земель упритул до берегів водойм, безконтрольний видобуток торфу. А також — будівництво мініГЕС на річках. Іноді негативно позначаються навіть непродумані роботи з розчищення річок, які мали б, навпаки, поліпшувати ситуацію.

І прикладів таких по всій Україні — хоч греблю гати. Так, на річці Сула на Полтавщині «покращення гідрологічного стану», зроблене за бюджетні гроші, призвело до того, що річка на одній із ділянок пересохла.

У Городниці Новоград-Волинського району Житомирщини, селищі з більш як п’ятитисячним населенням, пересихають річки Случ і Криваль. Пов’язують це з недалекоглядною господарською діяльністю: на Случі почали будувати мініГЕС. Дві такі вже діють угорі проти течії від Городниці — у Баранівці та Чижівці. Попри протести місцевих жителів вже оголошено про плани побудови ще однієї мініГЕС — у Курчиці. На жаль, нема в нас реально діючих природоохоронних законів, належних і стовідсотково непідкупних державних інституцій, що роблять екологічні експертизи господарських проєктів і планів побудови.

Попри те що в Україні величезна кількість рік, річок і струмків, кліматичні зміни безжальні. І, щоб мати питну воду завтра, владі слід дбати про розв’язання водної проблеми невідкладно.

_{Замість післямови}

ВТІМ, є ще одна суттєва причина втрати водного багатства. Це наша суспільна ментальність. Багато українців ставляться до води як до невичерпного ресурсу. Тому ніяк не обійтися без підвищення екологічної культури, свідомості громадян, аби всі розуміли, що діяльність кожної людини безпосередньо позначається на довкіллі. Час подбати про джерела, які живлять малі річки, не засмічувати, не замулювати їх. Не випалювати рослинність у заплавах, а, навпаки, заліснювати вільхою, вербою, які утримують вологу. Зрештою, треба відмовитися від того, щоб мити машини на берегах річок та озер. І — дуже проста річ, яка чомусь не доходить до багатьох недбайливців — не засмічувати водойми побутовими відходами!

Може, для нині сущих поколінь українців у селах і містах води й вистачить. А от прийдешнім після нашого господарювання замість лісів, лук та чорноземних угідь можуть дістатися пустелі. Щоб такого не сталося, нагально треба змінювати підхід до води. Причому всім — і промисловості, і звичайним людям.