Архів
П’ятниця,
22 травня 2020 року

№ 37 (19785)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Освітянська нива

Не пропустити пори золотої

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Весна у Михайлівці напрочуд красива, квітуча й лагідна. Люди попри гіркоту карантинного лиха, що перешкоджає розвернутися сповна у весняних турботах, причепурили подвір’я й палісадники, прибудинкові ділянки. Чиста та доглянута і територія державного навчального закладу «Михайлівське вище професійне училище». Хоча у приміщеннях і дворі цього завжди вируючого вулика тепер незвично порожньо.

ЗДАЄТЬСЯ, життя тут завмерло. Проте це лише на перший погляд. Аграрний навчальний заклад, який минулої осені перетнув 90-річчя, напружено працює в дистанційному форматі. Його директор Віктор Удовиченко щодня на робочому місці — так він звик за понад сорок п’ять років, відколи очолює колектив. Жодні непередбачувані обставини не в змозі зупинити його. Віктор Костянтинович — від природи оптиміст і гартована непростими життєвими обставинами людина — добре розуміє, як важливо вселити в цю пору колегам і вихованцям певність у позитиві, в необхідності стати вище над обставинами і підкорити їх собі.

— Ми аж ніяк не розгубилися, коли країна опинилася в карантині, — стверджує керівник, — адже років п’ять тому взялися навчати наших студентів, окрім традиційних аграрних, ще й інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно маємо хорошу матеріальну базу, яка дала змогу нині органічно перейти на «дистанційку». Викладачі дуже швидко зорієнтувалися в новому форматі, почали напрацьовувати методики, вибирати сервіси, найсприйнятніші для учнів. Передусім орієнтуємося на можливості вихованців, вивчаємо їхні потреби, пропозиції і підлаштовуємося під них, опікуємося зворотним зв’язком, щоб зрозуміти, наскільки вдається студентам опанувати матеріал, чи доступний він їм. Це не так і просто, адже викладачі звикли на заняттях бачити їхні очі.

Прикметно, зазначив директор, що навчання на відстані мотивувало колектив активніше працювати над самоосвітою. Педагоги поповнюють брак знань з інформаційних технологій на онлайн-курсах. Заступник директора Наталя Ільченко успішно підвищила кваліфікацію за спеціальністю курсу «Хмарні технології у дистанційному навчанні в умовах карантину» в держуніверситеті «Житомирська політехніка», Ірина Лагерєва взяла участь у вебінарі «Розвиток стресостійкості у дітей», ряд викладачів набули нових знань у Запорізькому навчально-методичному центрі професійно-технічної освіти. Все це сприяє проведенню онлайн-уроків та консультацій, відеолекцій, відеоконференцій, підготовці молоді до ЗНО.

Студенти вийдуть із карантину добре підкутими теоретично і візьмуться до практичних занять, які сільським дітям до снаги. З нетерпінням очікують, коли можна сісти за кермо. Практика під керівництвом досвідчених майстрів виробничого навчання заохочує залюбки трудитися в полі. Зазвичай цієї пори і працювали б, якби не карантин. Розвернутися є де, адже земельний фонд училища становить понад 570 гектарів ріллі, з них 319 — власних та 255 — орендованих. Спеціалізуються на вирощуванні зернових, бобових та технічних культур. Хазяйнують на землі, дотримуючись усіх необхідних вимог агротехнології. До карантину молодь встигла докласти рук, готуючи площі до сівби, закриваючи вологу. Поки студіюють теорію ті, що мають комп’ютери й Інтернет, на полях перебрали працю на себе майстри виробничого навчання. Вони завершують сівбу соняшнику, культивують ґрунт, а також азотними добривами підживлюють озимину. Всі роботи виконують у масках, з максимальним дотриманням безпекових норм.

— Можна пригальмувати чимало процесів, як-от рух транспорту в місті, але посівну й ряд інших робіт, що на часі, зупиняти не можна, — не викликає сумніву своїми словами Віктор Удовиченко. — Бо люди не обійдуться без хліба, овочів, усього, що ми вирощуємо. У період суспільних катаклізмів це має особливу вагу. А ще селяни, у яких ми орендуємо землю, завжди сподіваються на хорошу орендну плату, і небезпідставно, адже вона у нас найвища в районі — десять відсотків од вартості паю. Потужний кількамільйонний податок одержує держава. Тому ми працюємо.

Дотримання безпечних дистанцій між майстрами диктує сама специфіка роботи, а об’єднує їх гарний настрій, сподівання, що після карантинної заборони до них долучаться студенти. Весна, поле, хліб, надія — поняття, непідвладні жодному вірусу!

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Цифри у стабільних межах
Читати
Наразі адаптивний
Читати
Ваша зарплата не бідність
Читати
Випускникам приготуватись
Читати
Запевняють, що все гаразд
Читати
Стежитимуть камери
Читати
Державні свята не лише для православних
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове