• З літопису наших днів

Афера з давнім прицілом

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

У селі Єлизаветівка Петриківського району знову гучний скандал. Свого часу тут відмовилися платити за використаний газ, через те що видобували його в Україні, а продавала офшорна компанія з Кіпру, яка ніяк не стосувалася постачання блакитного палива селянам. Це довела місцева влада, а «Сільські вісті» (№95 від 11 грудня 2018 р.) розповіли в публікації «Газова атака з офшорної засідки».

ТОДІ «бунт» Єлизаветівки постаралися зам’яти, хоча в уряді довго не могли заспокоїтися: хто дозволив якійсь сільраді витягти на світло таємні оборудки, санкціоновані згори? Сьогодні обов’язки сільського голови там виконує Тетяна Чепурко. З її подачі сільрада звернулася не лише до правоохоронних органів і Господарського суду Дніпропетровської області, а й до генпрокурора з проханням якомога швидше викрити організоване злочинне угруповання, яке наміряється незаконно захопити кілька гектарів землі. Йдеться про змову, задуману й ретельно обмізковану… 19 років тому.

Втім, усе по порядку. Якось до Єлизаветівської сільради завітали троє незнайомців, які заявили, що придбали земельні ділянки на території громади. З документів було видно, що купили вони їх у невідомого селу Олега Бородулькіна, який ще 2001 року одержав тут 2,3 га землі з кадастровим номером для ведення фермерського господарства. Нові господарі вже встигли й оформити нові кадастрові номери на свою власність.

Цей візит для громади був як сніг на голову. Про земельний наділ із кадастровим номером у власності Олега Бородулькіна вони почули вперше. Тому вирішили перевірити показані документи, хоча на перший погляд вони видавалися цілком законними. Отож звернулися з позовом до Господарського суду області, щоб він затребував у новоспечених власників оригінали документів. Ось тоді й зрозуміли, що все розказане непроханими гостями писано вилами по воді. Суду було надано тільки ксерокопію державного акта від 13.06.2001 р. на право приватної власності на 2,3 га землі, виданого Борулькіну — а не Бородулькіну! — Олегу В’ячеславовичу, який мешкає у Дніпродзержинську. Підстава — рішення Єлизаветівської сільради від 13 червня 2001 року. Прикметно, що його було видано дуже оперативно — у день проведення сесії, тоді ж і зареєстровано за №782 у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку (далі — Книга).

Але таких документів у сільраді нема! Більше того, ніякого закріплення 2,3 га землі 13 червня 2001 року за О. В. Борулькіним не відбулося, бо цього дня не проводили сесії — її скликали 27 червня. Отож звідки і з якого документа вже Бородулькін (а не Борулькін) зробив ксерокопію, сільській раді невідомо. Забігаючи наперед, скажемо, що факт фальсифікації державного акта підтвердила і Петриківська райдержадміністрація, яка на запит Господарського суду повідомила: протоколи засідань виконкому та сесій Єлизаветівської сільради за 2001 рік щодо надання земельної ділянки О. Бородулькіну відсутні.

Однак дива на цьому не закінчуються. «Сенсаційна» новина надійшла від начальника міжрайонного управління Держгеокадастру в області Валентина Сизарєва. Поки що не відомо, ким і на підставі яких документів, але в Книгу дійсно внесено запис за №782 від 13 червня 2001 р. про реєстрацію держакта на земельну ділянку площею 2,3 га, видану О. Бородулькіну. Проте не у приватну власність, а з правом постійного користування. Крім того, кадастровий номер цієї земельної ділянки не визначавсь і на території Єлизаветівської сільради не реєструвавсь. Як же спромігся таємничий пан замінити державний акт із правом постійного користування землею на ксерокопію держакта на право приватної власності на неї, до того ж ще й із фальшивим кадастровим номером? Умисно чи випадково припустилися плутанини з прізвищем Олега В’ячеславовича та адресою його проживання (у документах неправильно вказано номер будинку)? Усе це свідчить про фіктивність надання дозволу на землю і належить до злочинів, передбачених Кримінальним кодексом.

Звісно, Олег Бородулькін добре знав, що всі його документи фальшиві. Тож, вирішивши продати «свої» гектари, він, як і певні особи 19 років тому, пішов на правопорушення. Але, витлумачивши все як «канцелярську» хибу, цей чоловік діяв далі. Як сказано в листі очільниці Єлизаветівки Тетяни Чепурко до генпрокурора, «реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння та розтрату чужого майна (землі), діючи за попередньою змовою з іншими особами, пан Бородулькін 21 березня 2018 року уклав із ними фіктивний договір про позику для себе, умовами якого було повернення коштів до 21 березня 2019 року.

У разі неможливості цього борг має повернутися шляхом стягнення предмета застави: земельної ділянки площею 2,3 га на території Єлизаветівської сільради».

Отож, якщо Олег В’ячеславович «не зможе» повернути гроші, на нього подадуть до суду, який змусить розрахуватися з позичальниками. Все нібито за законом, але не зовсім. Не чекаючи строку повернення позики, Жовтневий райсуд Дніпра приймає до розгляду позовну заяву фізичної особи до Бородулькіна про стягнення боргу і швидко виносить ухвалу про його забезпечення. Суд також ухвалив присвоїти цій ділянці кадастровий номер. Що вона належить Бородулькіну, служителі Феміди не сумнівалися — існує ж, мовляв, державний акт від 13.06.2001 р. Більше того, суд ще й зажадав внести відповідні записи до Поземельної книги з подальшим виготовленням витягу з кадастру для підтвердження внесених відомостей. Таким чином, з’явилися оновлені (в електронному вигляді) документи, датовані 2019 роком, які засвідчують приватну власність на землю на території Єлизаветівської сільради. Мовляв, який тепер резон у них сумніватися? Нема сенсу, як замислювалось, вертатися в далекий 2001-й і вивчати, що і як тоді відбувалося насправді. Ось як буває, якщо заздалегідь домовитися, все прорахувати й передбачити…

Звідки було знати Олегу В’ячеславовичу та його спільникам, що сільрада неодмінно зазирне в минуле і засумнівається багато в чому. Це стосується і ухвал Жовтневого суду міста Дніпра: «зміни» внесено ним з очевидним порушенням територіальної підсудності, оскільки пан Бородулькін живе у Дніпродзержинську (тепер — Кам’янське), то райсуд мав передати позов туди. Але у своїх інтересах він цього не зробив, тож, згідно з ч.1-ю ст. 27-ї ЦПК, ухвалене ним рішення — неправосудне.

Цей зухвалий випадок із землею у Єлизаветівці не поодинокий. Ба більше — на Дніпропетровщині подібні явища з 2002 року стали масовими. У той час, як відомо, діяв Закон України «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу», який утратив чинність 1 січня 2002-го. Згідно з ним, кожен громадянин мав право одержати у приватну власність до двох гектарів землі для ведення господарства. Передання ділянок у власність, реєстрація прав, погодження проєктів землеустрою були у компетенції сільських, селищних і міських районного підпорядкування рад. Тоді й намислили шахраї аферу з дальнім прицілом. Саме 2001 року на Дніпропетровщині наплодилася сила-силенна фальшивих рішень і держактів. Мастаки «залягли» з ними на дно, аби тепер один поперед одного вистрибувати зі схованок із ксерокопіями документів і заявляти про свої права на землю. Маючи надію, що через майже 20 років ніхто не згадає і не відстежить, кому роздавали землю далекі «паперєдніки»?

Але прискіпливі люди, як бачимо, знайшлися. Як тільки Єлизаветівська громада забила тривогу, озвалися земляки у Новомосковському, Криничанському районах та у місті Кам’янське. Навіть мер Дніпра Борис Філатов запанікував: знали б містяни, заявив він, скільки схем дерибану земельних ділянок, закладених ще у 2001 році, доводиться розплутувати сьогодні. Саму Єлизаветівку продовжують атакувати нові приватні власники землі, які, на думку багатьох, насправді є рейдерами. Сюди вже прибули «претенденти» ще на 35 гектарів, 15 із яких — прибережна смуга водойми, а 20 — лісосмуга…

Потрібне ретельне розслідування, але влада з цим не квапиться. От якби з очільників Єлизаветівської сільради взяли приклад громади всієї України, тоді із багатьма ганебними явищами було б покінчено раз і назавжди.