Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.

• На теми моралі

Батьки — наймення горде

Тетяна
ГРИБІНИЧЕНКО.

Київська область.

«Батько і мати — два сонця гарячих, що нам дарують любов і тепло…» Скільки б не слухала ці слова із пісні, вони ніколи не залишають мене байдужою. Справді, саме батько з матір’ю дають життя своїм дітям, а впродовж нього — турботу і любов. Батько спрямує дитячу активність сина на конкретні справи, навчить, як жити чесно у цьому світі, а мати наділить ніжністю й добротою. Діти передадуть усе це своїм нащадкам. І так — із покоління у покоління. Все просто й мудро…

ВКЛАВШИ душу в своїх дітей, батьки пишаються ними. Скільки відомих людей в Україні й за кордоном називають саме дітей своєю гордістю, своїм найкращим досягненням.

На жаль, не всім випадає спізнати батьківську любов. Ніде правди діти: у нас багато сиріт, нерідко при живих батьках.

Одружилися... Розлучилися… У більшості випадків діти при цьому залишаються з матерями. Часто під їхньою цілковитою опікою, оскільки дехто з батьків легко й безвідповідально звільняє себе від усіх обов’язків перед рідною кровиночкою. Довелося навіть закон про несплату аліментів прийняти, щоб нагадати таким горе-батькам про рідних дітей.

Здається, наш нинішній світ уже не здивуєш і страшнішими злочинами: матері холоднокровно викидають новонароджених на смітник. На такий злочинний крок здебільшого наважуються молоді дівчата. До цього їх штовхають невлаштованість, осуд у суспільстві, брак життєвого досвіду. Та як би там не було — такому немає виправдання. Побутові проблеми тут другорядні. Видно, батьки не пробудили в душах своїх дітей відповідальності за свої вчинки, жалю до рідного, безпомічного, ні в чому не винного немовляти. Трапляється, що батьки ще й підштовхують молоду матір до такого кроку. Адже неждана дитина для молодої незаміжньої дівчини — це страх і розпач. Таке нелегко прийняти й батькам, але як можна відштовхнути свою дочку, якщо вона повірила не тому, хто побажав прожити з нею все подальше життя, виростити дітей? Кому ж, як не матері з батьком, підтримати дочку, тим паче, що йдеться про онуків — рідну кров?

Малолітні матері ще не розуміють, що в житті за все потрібно відповідати. А плата буває занадто висока. Скільки жінок через легковажну поведінку замолоду згодом не можуть народити. Скільки трагедій виникає з цієї причини…

Дитина не може бути невчасна: все в навколишньому світі має свої причини й наслідки. Вона в жодному разі не стане на заваді в подальшому житті. Можливо, на схилі літ цей ваш первісток буде єдиною розрадою і втіхою. Тож якщо вже так сталося, якщо незапланована дитина попросилася на цей світ, не вбивайте її! А подарувавши малюкові життя, дайте йому можливість вирости й утвердитися в ньому.

Ні від кого чекати співчуття й допомоги? У крайньому разі скористайтеся допомогою держави — залишіть новонародженого у «Вікні життя». Покинуту вами дитину можуть усиновити. І вона любитиме своїх нових батьків, які виростять її і виведуть в люди…